Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.01.2021 року у справі №127/17765/20

Ухвала

Іменем України

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 127/17765/20

Провадження № 51-94 впс 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Білик Н. В.,

суддів Кравченка С. І., Ємця О. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ковтюка В. В.,

захисника Підкови О. В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянув клопотання захисника Підкови О. В. про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000354, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.

Суть питання та встановлені судом обставини

До Верховного Суду надійшло клопотання захисника Підкови О. В. про направлення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК Україниз Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м. Києва.

Клопотання мотивовано тим, що обвинувальний акт, на думку захисника, помилково був направлений для розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області, оскільки в ньому відсутня будь-яка інформація про місце вчинення кримінального проступку, а порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Також захисник вказує про порушення прокурором положень ст. 32 КПК України, так як жодне з підприємств ТОВ "Українські макарони ", ТОВ "Сігма регіон", ВАТ "Хмельницька макаронна фабрика" не зареєстровано і не знаходяться на території м. Вінниці, а також жоден з договорів не був укладений на території м. Вінниці.

Разом з цим, захисник Підкова О. В. зазначає, що підставою для передачі кримінального провадження з Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м. Києва є виняткові обставини, а саме наявність у ОСОБА_1 та його дружини другої групи інвалідності.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Підкова О. В. та обвинувачений ОСОБА_1 клопотання підтримали, просили його задовольнити та направити кримінальне провадження № 12019020000000354 з Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м.

Києва.

Мотиви Суду

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) "кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом". А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі "Фельдман проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Так, в обвинувальному акті не встановлено місце вчинення кримінального проступку, а тому обвинувальний акт був скерований до Вінницького міського суду Вінницької області, тобто за місцем закінчення досудовогорозслідування, що узгоджується з вимогами КПК України. Слід зазначити, що встановлення місця вчинення кримінального проступку не входить до компетенції Верховного Суду.

Стаття 34 КПК України визначає окремі самостійні випадки, коли кримінальне провадження може буде передано на законних підставах до іншого суду для розгляду.

Абзац другий вказаної норми визначає виняткові випадки, у разі наявності яких кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду.

Захисник Підкова О. В. зазначає, що підставою для передачі кримінального провадження відносно ОСОБА_1 з Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м. Києва є наявність виняткових обставин, а саме наявність у ОСОБА_1 та його дружини другої групи інвалідності. Проте, дружина обвинуваченого не є учасником процесу у даному кримінальному провадженні. Таким чином захисник посилається на обставину, яка не передбачена абз. 2 ч 1 ст. 34 КПК України.

Також Суд звертає увагу, що обставини наведені у клопотанні вже були предметом розгляду Верховного Суду, який ухвалою від 12 січня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання захисника Кизенка Д. О. про направлення матеріалів кримінального провадження № 12019020000000354 з Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м. Києва.

Суд прийшов до висновку, що саме по собі проживання та реєстрація обвинуваченого у м. Києві, наявність у нього інвалідності другої групи, з урахуванням положень, передбачених ст. 34 КПК, за відсутності підстав неможливості здійснювати Вінницьким міським судом Вінницької області правосуддя, не є безпосередніми винятковими підставами для передачі кримінального провадження до Дарницького районного суду м. Києва, оскільки за наявності вищезазначених обставин передача кримінального провадження до вказаного місцевого суду, не сприятиме оперативності та ефективності розгляду кримінального провадження.

Нових обставин, які можуть слугувати підставою для передачі кримінального провадження та які Суд мав би взяти до уваги, захисником Підковою О. В. не наведено, а тому колегія суддів слідує позиції, яка висловлена попереднім складом колегії.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 32, 34 КПК України, Суд вважає, що клопотання захисника про передачу кримінального провадження не підлягає задоволенню.

З цих підстав Суд постановив:

Клопотання захисника Підкови О. В. про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020000000354, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, з Вінницького міського суду Вінницької області до Дарницького районного суду м. Києва залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

Н. В. Білик С. І. Кравченко О. П. Ємець