Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.12.2019 року у справі №711/1680/19
Ухвала ККС ВП від 15.12.2019 року у справі №711/1680/19

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2019року

м. Київ

справа № 711/1680/19

провадження № 51-6222 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року,

встановив:

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2019 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який має вищу освіту, не працює, не одружений, утримує малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 06 лютого 2018 року близько 14 год. 30 хв., на перехресті вул. Припортова та бул. Шевченка в м.

Черкаси, перебуваючи за кермом автомобіля "Ford Mondeo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в ході конфлікту, пов'язаного з особистими неприязними відносинами, умисно наніс потерпілій ОСОБА_2, яка є його колишньою дружиною, один цілеспрямований удар правою руки в область нижньої щелепи справа, внаслідок чого остання вдарилась об підголівник спинки сидіння та відчула сильний фізичний біль.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеністю його вини. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження не міститься беззаперечних доказів його винуватості, а отже, його було безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності, що суперечить положенням ст. 62 Конституції України.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неїкопії судових рішень стосовно ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Статтею 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення з підстав неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, поклав в основу вироку суперечливі докази, не дав їм належної оцінки і не зіставив з іншими доказами. Проте незгода засудженого з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судами процесуального закону. По суті, ОСОБА_1 ставить під сумнів повноту судового розгляду і правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, визначення яких міститься у статтях 410, 411 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, якою оскаржений вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без змін, ці обставини були предметом розгляду суду апеляційної інстанції у порядку ст. 404 КПК України. В ухвалі апеляційний суд навів мотиви свого рішення, які містять відповіді на аргументи апеляції засудженого та зазначив, зокрема, що суд першої інстанції, повно та всебічно встановив обставини правопорушення, дослідив докази, надав вірну правову оцінку та кваліфікацію діям ОСОБА_1 вказавши при цьому, з яких підстав приймає одні докази і відкидає інші та прийшов до правильного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України. При цьому порушень процесуального порядку дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.

Доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наведено.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та копій оскаржуваних ним судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПКУкраїни у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01 серпня 2019 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус С. О. Стороженко А. О. Чистик