Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.12.2019 року у справі №539/1830/19

Ухвала

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-6255 ск 19

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С. І.,

суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.,

розглянув касаційну скаргу захисника Павличенка В. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019170240000340,

встановив:

вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Новий Уренгой Тюменської області Російської Федерації, громадянина України, проживає по АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за:

ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі;

ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено покарання 4 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року вирок залишено без зміни, уточнено в мотивувальній частині вироку, що обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, є вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 6 березня 2019 року приблизно о 4 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, по проспекту Володимирському, 27 в м. Лубни Полтавської області, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_2, діючи повторно, умисно, заволодів його мобільним телефоном "НОМТОМ НТЗ РRО", вартістю 1204,17 гривень.

29 березня 2019 року, приблизно о 13 год. 50 хв., за попередньою змовою з особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, проник до житлового будинку по АДРЕСА_2, звідки намагався повторно таємно викрасти майно потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 45810 гривень, однак не закінчив злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений потерпілим ОСОБА_3 та затриманий працівниками поліції.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник ставить питання про зміну постановлених судових рішень та пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

Вказує, що при призначенні покарання суд не врахував всіх пом'якшуючих обставини та особу засудженого. Зазначає, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, щиро покаявся у вчинених правопорушеннях, має незадовільний стан здоров'я, хворіє на хронічний вірусний гепатит С. Вважає призначене покарання суворим, невідповідним ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі ОСОБА_1. Просить призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується призначеного покарання, яке, на думку захисника, є суворим, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_1 дотримані.

Суд урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який вину визнав, за місцем проживання характеризується посередньо, його стан здоров'я та наявні у нього захворювання, зокрема хронічний вірусний гепатит С Також судом взято до уваги, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, судимості не зняті та не погашені у встановленому судом порядку, в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком, знову вчинив умисні корисливі злочини.

Крім того, обґрунтовано визнано судом і взято до уваги обставину, що пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю злочину, та ту, що його обтяжує - вчинення злочину у стані наркотичного сп'яніння.

З урахуванням всіх обставин справи, думки потерпілих та даних про особу винного, в тому числі і тих, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей обвинувачення та за сукупністю злочинів у відповідності до вимог ст. 70 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 інкриміновані злочини вчинив в період іспитового строку, визначеного вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 травня 2018 року, суд правильно визначив і остаточне покарання, відповідно до вимог статті 71 КК України.

Рішення про призначення ОСОБА_1 покарання належним чином умотивовано, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових правопорушень. З таким рішенням погоджується і суд касаційної інстанції.

Доводи про суворість призначеного покарання, які аналогічні доводам апеляцій засудженого та захисника, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обґрунтовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що у відкритті провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Павличенка В. Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 вересня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 4 листопада 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко О. П. Ємець В. І. Остапук