Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.07.2021 року у справі №202/2172/20

Ухвала

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 202/2172/20

провадження № 51-3332ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г. М.,

суддів Ковтуновича М. І., Луганського Ю. М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року щодо нього,

встановив:

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на вищевказані судові рішення щодо нього.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність

чи необґрунтованість судового рішення.

Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції визначено у ч. 1 ст. 438 КПК. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 413, 414, 415 КПК. За приписами ст. 415 КПК визначено виключний перелік підстав, за наявності яких, суд призначає новий розгляд у суді першої інстанції, а саме: якщо встановлено порушення, передбачені ст. 415 КПК ; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Отже, посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що

є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи.

Засуджений вважає оскаржені судові рішення незаконними, зокрема у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, тобто з підстав, передбачених ст. 414 КПК, а саме неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в цій частині.

В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування приписів ст. 65 Кримінального кодексу України (далі - КК). Водночас свої твердження не обґрунтовує переконливими доводами про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, а також не вказує яких порушень зазначеної норми припустився суд першої інстанції, призначаючи мінімально можливе покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 190 КК, як і не указує яких порушень норм матеріального або процесуального закону припустився суд апеляційної інстанції при перевірці вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2020 року в цій частині, з огляду на межі та порядок апеляційного перегляду, визначені в статтях 404, 405 КПК. Натомість зазначає про наявність підстав до звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, проте не наводить обґрунтування таким твердженням.

Звільнення від відбування покарання за ст. 75 КК передбачене розділом XII Загальної частини КК, яким визначені підстави і умови застосування іншого, відмінного від визначеного розділом XI КК інституту кримінального права - призначення покарання. Про передбачені ст. 75 КК підстави і умови для звільнення особи від відбування покарання в касаційній скарзі не йдеться, як і не йдеться про те, яких порушень в цій частині допустив суд апеляційної інстанції.

Крім того, засуджений стверджує про безпідставне не дослідження судом апеляційної інстанції повторно обставин, досліджених судом першої інстанції не повністю, проте не конкретизує, які саме обставини кримінального провадження досліджені судом першої інстанції не повністю, та не указує чи подавалося стороною захисту відповідне клопотання в порядку ч. 3 ст. 404 КПК, як і не вказує про наявність підстав до такого дослідження.

Засуджений в касаційній скарзі порушує питання про скасування оскаржених судових рішень із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, однак підстав, визначених статтями 412, 415 КПК, не наводить.

Згідно з ч. 5 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.

В недотримання вимог указаної норми до касаційної скарги не додано належним чином завіреної копії ухвали Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, відповідно до вимог розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, а саме: у прошитому, пронумерованому вигляді, засвідченої та скріпленої відповідною печаткою суду. Це не лише становить формальне порушення ч. 5 ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Суд можливості перевірити дотримання суб'єктом подання касаційної скарги вимог ч. 5 ст. 427 КПК та перевірити обґрунтованість його доводів щодо незаконності оскаржених судових рішень.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України.

Однак, усупереч вимог КПК, засуджений звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яку адресував Касаційному кримінальному суду у складі Верховного Суду України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги

і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.

Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 429 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк для усунення недоліків.

Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.

Керуючись ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.

Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський