Історія справи

Ухвала ККС ВП від 08.12.2020 року у справі №592/9621/20

Ухвала

Іменем України

08 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 592/9621/20

Провадження № 51-5878 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Анісімова Г. М., Ковтуновича М. І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2020 року було зобов'язано слідчого СВ Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення за заявою Головного управління ДПС у Сумській області від 08 липня 2020 року (матеріали ЖЄО № 44739 від 09 липня 2020 року) та розпочати розслідування.

Ухвалою судді Сумського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року на підставі

ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказану ухвалу слідчого судді.

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, вказує на порушення його права на доступ до правосуддя. Крім того, апеляційна скарга була подана ним на ухвалу слідчого судді у кримінальні справі за № 592/9621/20, тоді як апеляційним судом було розглянуто провадження під № 592/6921/20, яке відноситься до категорії цивільних справ.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє судові рішення в межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що "норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому ст. 24 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених ч. 3 ст. 392 КПК України.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано параграфом 2 глави 26 КПК України.

Вичерпний перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307; ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.

Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

З долучених до касаційної скарги копій судових рішень слідує, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2020 року, відповідно до якої зобов'язано слідчого СВ Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про кримінальне правопорушення за заявою Головного управління ДПС у Сумській області від 08 липня 2020 року (матеріали ЖЄО № 44739 від 09 липня 2020 року) та розпочати розслідування.

Відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, суддя апеляційного суду обґрунтовано дійшов висновку, що ухвала слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2020 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом права на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що вони не ґрунтується на законі з огляду на таке.

Так, в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, суд зазначив, що "забезпечення права на оскарження" є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції", оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Окрім того, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не встановлює вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року вказував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.

За таких обставин, наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя.

Крім того, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо постановлення апеляційним судом оскаржуваної ухвали від 03 вересня 2020 року за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 серпня 2020 року у цивільній, а не кримінальній справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з долучених копій судових рішень вбачається, що судове провадження здійснювалося у порядку кримінального судочинства, а помилкове зазначення номера справи 592/6921/20 замість правильного № 592/9621/20 - носить редакційний характер та не пливає на суть оскаржуваного судового рішення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року про відмову у відкритті провадження.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський Г. М. Анісімов М. І. Ковтунович