Історія справи

Ухвала ККС ВП від 28.01.2020 року у справі №753/5672/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року

м. Київ

справа № 753/5672/17

провадження № 51-357ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Чопівської С. С. на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року, постановлену в кримінальному провадженні № 12016100020012593 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севєродонецька Луганської області, жителя цього ж АДРЕСА_1),

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 187 КК;

Суть питання

За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 187 КК - на строк 6 років; за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна; на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна; на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року, більш суворим за цим вироком остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 листопада 2016 року приблизно о 12:00, перебуваючи на вул. Ревуцького, 26 у м.

Києві, помітив раніше незнайомого йому ОСОБА_2, який виходив із відділення банку "Ощадбанк". У ОСОБА_1, який розумів, що у того при собі можуть бути гроші, виник корисливий умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, що є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Так, прослідкувавши за ОСОБА_2 до під'їзду № 7 у будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_1 увійшов услід за ним до цього під'їзду та, переконавшись, що на сходинковому майданчику між першим та другим поверхами немає сторонніх осіб, перебуваючи за спиною потерпілого, раптово ліктем ударив останнього в потиличну зону голови, від чого той упав та втратив свідомість. Користуючись безпорадним станом потерпілого, ОСОБА_1 обшукав кишені останнього та заволодів гаманцем, у якому були гроші в сумі 20 грн, а також паспортом, посвідченням та книжкою "Ощадбанку" з квитанціями, які матеріальної цінності для потерпілого не становили.

Крім того, 17 грудня 2016 року приблизно о 14:00 ОСОБА_3, перебуваючи біля будинку № 24 на вул. Ревуцького у м. Києві, біля банкомату банку "Ощадбанк" помітив ОСОБА_4, який знімав гроші. У цей момент у ОСОБА_1, який є особою, яка раніше вчинила розбій, виник корисливий умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, що є небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу. Так, прослідкувавши за ОСОБА_4 до під'їзду № 7 у будинку АДРЕСА_4, увійшов услід за ним до вказаного під'їзду. Зайшовши разом з ОСОБА_4 до ліфта, ОСОБА_1 проїхав з ним до третього поверху та, вийшовши за потерпілим і переконавшись, що на сходинковому майданчику поверху немає сторонніх осіб, ліктем завдав удару в потиличну зону голови потерпілого, від чого він втратив свідомість. Впавши на підлогу, ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження. Користуючись безпорадним станом потерпілого, ОСОБА_1, обшукавши кишені одягу ОСОБА_4, заволодів майном останнього, заподіявши таким чином потерпілому майнової шкоди на суму 749 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 09 грудня 2019 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін.

У касаційній скарзі захисник Чопівська С. С., посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Суть доводів у касаційній скарзі Чопівської С. С. зводиться до її вказівок на те, що апеляційний суд не перевірив доводів захисника, викладених в апеляційній скарзі, безпосередньо не допитав потерпілих, свідків та не дослідив жодного документа під час апеляційного розгляду. Зазначене, на думку захисника, свідчить про недотримання апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів.

Також захисник зазначає, що розгляд у суді апеляційної інстанції був здійснений за відсутності потерпілих, що, на її думку, порушило право засудженого щодо виклику в судове засідання потерпілих та безпосереднього їх допиту в суді апеляційної інстанції.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Отже, касаційний суд, здійснюючи перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, не перевіряє їх у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, в межах доводів, наведених в апеляційній скарзі, який не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, дійшов висновку, що судовий розгляд кримінального провадження проведено повно, всебічно, об'єктивно, а вирок місцевого суду про визнання винуватим ОСОБА_1 постановлено з додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, обґрунтовано залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Чопівської С.

С., навівши відповідні мотиви та підстави для прийняття такого рішення.

Доводи захисника щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за встановлених фактичних обставин справи були предметом ретельної перевірки судами першої та апеляційної інстанцій та були належно оцінені ними у постановлених судових рішеннях.

При перевірці цих рішень не було встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених частинами 1 та 2 ст. 187 КК.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими місцевим судом відповідно до ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК . Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.

Суд обґрунтовано послався, в тому числі:

1) за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_2:

- на показання потерпілого, який пояснив, що коли він пішов до "Ощадбанку", щоб отримати пенсію, яка надійшла на його рахунок, виявив, що гроші були відсутні, а тому він пішов додому. Коли ОСОБА_2 відкрив двері під'їзду, за ним заскочив засуджений, а піднявшись на проліт для перевірки поштової скриньки, він отримав удар по голові, від якого втратив свідомість та впав на будівельне сміття. Отямившись, потерпілий виявив, що у нього з носа тече кров, а кишені були порожні;

- на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 повідомив про те, що того ж дня приблизно о 12:00 на першому поверсі у під'їзді № 7, що розташований на вул.

Ревуцького, 17 у м. Києві, було викрадено його майно. Також у заяві від 07 листопада 2016 року ОСОБА_2 зазначив, що на ринку "Позняки" були виявлені документи потерпілого, крім того, як він виявив, з його ощадкнижки знято гроші в розмірі 2800 грн;

- на протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з фототаблицею до нього від 30 грудня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_2 на пред'явленому йому фотознімку № 3 впізнав ОСОБА_1 як особу, котра заподіяла йому тілесні ушкодження та викрала його гроші та документи;

- на дані відеозаписів, що містяться на диску DVD-R, перебіг яких відповідає даним протоколу огляду диску від 28 грудня 2016 року, з яких убачається, що наявні на ньому файли містять інформацію про те, як ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в приміщенні "Ощадбанку", де були зняті кошти ОСОБА_2 згідно з квитанцією № 19779125 ( №366628790) від 05 листопада 2016 року;

2) за епізодом розбійного нападу на ОСОБА_4

- на показання потерпілого, який зазначив про те, що коли він відкрив двері під'їзду свого будинку, за ним прослідували двоє чоловіків та жінка, які разом з ним зайшли в ліфт. Серед осіб був засуджений, якого ОСОБА_4 добре запам'ятав ще з вулиці та роздивився у відображенні в дзеркалі ліфту. Коли він вийшов з ліфту на третьому поверсі, до нього наблизився ОСОБА_1 та завдав удару в потиличну частину голови, від чого потерпілий знепритомнів та впав. Отямившись, він відчув, як хтось нишпорить у його кишенях, та побачив, як особа у взутті, у яке взутий був засуджений, спускається сходами;

- на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17 грудня 2016 року, згідно з яким ОСОБА_4 повідомив про те, що 17 грудня 2016 року приблизно о 14:00 невідомий чоловік завдав йому удару по обличчю і відкрито заволодів його грошима та мобільним телефоном;

- на висновок судово-медичного експерта від 29 грудня 2016 року № 3181, згідно з яким у ОСОБА_4 встановлено наявність тілесних ушкоджень, визначено їх ступінь тяжкості й локалізацію;

- на протокол пред'явлення особи для впізнання від 27 грудня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_1 як особу, котра вчинила розбійний напад на нього;

- на відповідь з ломбарду "Свіжа копійка" від 20 грудня 2018 року №1589/12, згідно з якою ОСОБА_6 17 грудня 2016 року о 16:17 заклала телефон марки "Keneksi S9", який вона відкупила 23 грудня 2016 року, а потім повторно заклала вказаний телефон 25 грудня 2016 року о 17:27, а відкупила 26 грудня 2016 року, що підтверджується копіями застави та викупу № 291-16008637, № 291-16008839.

Крім вищевказаних доказів, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів також підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 26 грудня 2016 року, згідно з якими в приміщенні службового кабінету № 315 Дарницького УП у м. Києві в присутності двох понятих ОСОБА_1 добровільно видав для вилучення мобільний телефон "Keneksi" IMEI1: НОМЕР_2, IMEI2: НОМЕР_3, яким, як він повідомив, заволодів із застосуванням насильства на АДРЕСА_4. Також ОСОБА_1 добровільно видав для вилучення куртку-пальто сірого кольору із капюшоном, в яку був одягнений на час огляду та під час вчинення злочину;

- показаннями понятого ОСОБА_7, який був присутній під час вилучення одягу та телефону та який пояснив, що ОСОБА_1 добровільно видав речі, які в подальшому були вилучені, а також, що останній забрав телефон у людини похилого віку, якій завдав одного удару в затилок;

- показаннями понятого ОСОБА_8, який був присутній під час вилучення одягу та телефону та який дав аналогічні показання, що і ОСОБА_7;

- заявою ОСОБА_1, згідно з якою останній надав добровільну згоду на огляд та вилучення телефону та його куртки.

Зазначені у вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликали у суду сумнівів у їх достовірності.

Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, місцевий суд, провівши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), та такого ж діяння, вчиненого ним, як особою, яка раніше вчинила розбій.

За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за частинами 1 та 2 ст. 187 КК кваліфіковано правильно.

Також місцевий суд обґрунтовано показання свідка ОСОБА_6 визнав як такі, що не спростовують висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, та дані з метою уникнути засудженим відповідальності. Крім того, свідок підтвердила, що саме ОСОБА_1 дав їй мобільний телефон та попросив закласти його в ломбард.

У касаційній скарзі захисника не наведено доводів, які би ставили під сумнів законність і вмотивованість указаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання захисника Чопівської С. С. на порушення апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів Верховний Суд вважає безпідставними.

Положеннями ст. 404 КПК чітко регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження апеляційний суд зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, якщо суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями; апеляційний суд може дослідити докази, які не досліджувалися місцевим судом, виключно в разі, якщо учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що наявність підстав для зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов'язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. У ч. 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, останній не має потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції (див., наприклад, постанови Верховного Суду у справах № 402/740/15, № 639/2618/17, № 750/7474/15-к).

Як убачається з ухвали апеляційного суду, підстав, передбачених ст. 404 КПК, для повторного дослідження доказів, стороною захисту наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Тому суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції. За результатами перегляду вироку, суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.

Сам собою факт непогодження сторони кримінального провадження з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів не є підставою для їх повторного дослідження апеляційним судом.

Не заслуговують на увагу доводи Чопівської С. С. про те, що апеляційний розгляд відбувся за відсутності потерпілих, чим, на її думку, було порушено право засудженого щодо виклику в судове засідання потерпілих та безпосереднього їх допиту в суді апеляційної інстанції.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПКнеприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами ч. 4 ст. 405 КПК або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.

За приписами ч. 2 ст. 318 КПКсудовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов'язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 318 КПК. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.

Відповідно до ст. 325 КПКсуд може вирішити питання про проведення судового розгляду без потерпілого, якщо він за викликом у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

З аналізу наведених норм убачається, що участь потерпілого у судовому засіданні на стадії апеляційного розгляду не є обов'язковою.

Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не повідомили суду про поважні причини свого неприбуття.

З урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів Касаційного кримінального суду, апеляційний розгляд проведено у відповідності до вимог ст. 405 КПК, оскільки потерпілі були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, а їх участь у апеляційному розгляді є не обов'язковою.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність ухвали апеляційного суду, вмотивованість висновків цього суду, захисник у касаційній скарзі не навела. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Чопівської С. С. на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Ю. М. Луганський С. Б. Фомін