Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.07.2021 року у справі №461/8795/20

Ухвала

іменем України

01 липня 2021 року

м. Київ

справа № 461/8795/20

провадження № 51-3202ска21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої Вус С. М.,

суддів Єремейчука С. В., Чистика А. О.,

розглянувши касаційну скаргу адвоката Стрілецького Т. І. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1,

встановив:

ПостановоюГалицького районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 148181,31 грн.

Товар, вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 1497/209000/20 від 10 серпня 2020 року конфісковано в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь: Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 454,00
грн; Галицької митниці ДМС України витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 265,68 грн; Галицької митниці ДМС України витрати за проведену експертизу у сумі 4903,20 грн.

Суддя Львівського апеляційного суду постановою від 14 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу адвоката Стрілецького Т. І. без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, адвокат звернувся до Верховного Суду зі скаргою, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

Перевіривши скаргу та наявні у Верховному Суді копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року).

У Кодексі України про адміністративні правопорушення встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає (ч. 2, 10 ст. 294 КУпАП).

Таким чином, обмеження права на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення, встановлене у ч. 2, 10 ст. 294 КУпАП відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення постановлені у справі про адміністративне правопорушення в порядку передбаченому КУпАП не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Разом з тим, статтею 424 КПК України визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Оскаржувані постанови до цього переліку не входять, а тому Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не наділений повноваженнями здійснювати їх перевірку.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та вважає, що у відкритті провадження за скаргою адвоката Стрілецького Т. І. слід відмовити.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 294 КУпАП, п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Стрілецького Т. І. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. М. Вус С. В. Єремейчук А. О. Чистик