Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.02.2021 року у справі №925/553/20

УХВАЛА

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/553/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря Низенко В. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чорногуза М. Г., Агрикової О. В., Мальченко А. О.

від 22.12.2020

за позовом Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"

до 1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Смілянська міська рада

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Лук'яненко Г. О.

від відповідача-1: Білик І. М.

від відповідача-2: не з'явилися

від третьої особи: Сілко О. І.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2020 року Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Смілянська міська рада, в якому просило визнати недійсним договір про переведення боргу № 14/3524/18 від
26.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що умови наведеного вище договору про переведення боргу є неприйнятними, вкрай невигідними для комунального підприємства, а договір укладено під впливом тяжких обставин, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

У грудні 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" укладено договір постачання природного газу № 2155/16-БО-36 від
15.12.2015 з додатковими угодами, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Споживачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" - отримано у постачальника природний газ згідно з актами приймання-передачі, проте у визначений договором строк розрахунку не проведено.

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради "Про початок опалювального сезону 2018-2019 у м. Сміла" № 357 від 24.10.2018 вирішено теплопостачальним організаціям міста розпочати у м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 з 25.10.2018, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним закладам.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року" № 717-р від 03.10.2018 з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018-2019 років Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" необхідно, зокрема, укласти до 15.10.2018 договори із суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 357 від
29.04.2016, та принципу недискримінації.

Листами № 983 від 25.07.2018 та № 1420 від 16.11.2018 позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задля того, щоб своєчасно розпочати опалювальний сезон 2018-2019 років.

Листом № 26-5283/1.2-18 від 20.08.2018 відповідач-1 повідомив, що питання щодо забезпечення природним газом об'єктів Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" буде вирішено після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії Комунальному підприємству "Смілакомунтеплоенерго" (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі № 925/459/17) та підписання тристороннього договору про переведення боргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго".

15.11.2018 на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України Порошенка П. О. з питання "Про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов'язаною із відсутністю теплопостачання" вирішено рекомендувати Національному акціонерному товариству "Нафтогаз України" разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і невідкладно укласти необхідні договори та про виконання доповісти Президентові України до 21 години 15 листопада 2018 року, що підтверджується протоколом № 9.

У листопаді 2018 року у зв'язку з неукладанням договору на постачання газу Комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" скористалося бездоговірним відбором газу, за результатами чого Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз" нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 року 30 971 059,20 грн відшкодування послуг балансування.

26.12.2018 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" як кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" як первісним боржником та Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" як новим боржником було укладено договір про переведення боргу № 14/3524/18 (далі - договір про переведення боргу), за умовами якого за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу № 2155/16-БО-36 від 15.12.2015, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

Пунктом 2.1 договору про переведення боргу сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладання даного договору дорівнює 7 410 331,38 грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу природного газу № 2155/16-БО-36 від 15.12.2015.

Згідно з пунктом 4.1 договору новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у розмірах, передбачених договором купівлі-продажу природного газу № 2155/16-БО-36 від 15.12.2015.

За приписами пункту 6.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

26.12.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (кредитором) та Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (боржником) було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 182/4/1730-РЗ (далі - договір реструктуризації), за умовами якого сторони домовились про реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ, використаний боржником для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з опалення та постачання гарячої води, що виникла у боржника перед кредитором станом на 1 липня 2016 року та не погашена до 31 липня 2016 року згідно з договором про переведення боргу № 14/3524/18 від 26.12.2018, за яким боржник прийняв на себе борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" за договором купівлі-продажу (постачання) природного газу № 2155/16-БО-36 від 15.12.2015 (далі - заборгованість), шляхом розстрочення на 60 календарних місяців без відстрочення її погашення.

26.12.2018 між Смілянською міською радою (далі - гарант), Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - денефіціар) та Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" (далі - принципал) було укладено договір про надання місцевої гарантії № 182/4/1730-МГ (далі - договір про надання гарантії), за умовами якого гарант гарантує (надає гарантію) перед бенефіціаром належне виконання принципалом умов договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ № 182/4/1730-РЗ від 26.12.2018 між принципалом і бенефіціаром.

Гарантія надається на суму реструктуризованої заборгованості (крім суми заборгованості з різниці в тарифах, погашення якої проводить за рахунок видатків державного бюджету (пункт 1.3 договору про надання гарантії).

Надана в межах цього договору Гарантія є безвідкличною та безумовною (пункт 1.5. договору про надання гарантії).

Сума і валюта гарантії 7 410 331,38 грн. Строк дії гарантії дорівнює 5 років та 2 місяці з моменту укладення даного договору (пункти 2.1. та 2.2. договору про надання гарантії).

Гарантія надається шляхом укладення сторонами цього договору та набуває чинності з моменту його підписання всіма сторонами (пункт 2.4. договору про надання гарантії).

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/553/20 у задоволенні позову Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" відмовлено повністю.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що починаючи з 27.12.2018 позивач проводить оплату за договорами про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, що свідчить про бажання обох сторін та їхнє вільне волевиявлення на укладення спірного договору.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що діючим законодавством України не зобов'язано позивача укладати договір постачання природного газу виключно з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", законодавством закріплено принцип вільного вибору постачальника природного газу та вільної добросовісної конкуренції, а також можливість укласти договір постачання природного газу з будь-яким постачальником. Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про право на можливість позивача укласти договори постачання з будь-яким постачальником природного газу, який здійснює свою діяльність на ринку природного газу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 925/553/20 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго"; рішення Господарського суду Черкаської області від
10.09.2020 у справі № 925/553/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним договір № 14/3524/18 від 26.12.2018 про переведення боргу, укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго".

Цим же судовим рішенням стягнуто з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" на користь Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" по 1 051,00 грн судових витрат по сплаті судового збору за звернення з позовом та по 1 576,00
грн судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач добровільно вчинив оскаржуваний правочин під впливом тяжкої для нього обставини - існувала необхідність відновити теплопостачання у м. Сміла у 2018 році - та на вкрай невигідних для нього умовах - переведення боргів від попереднього постачальника тепла в м. Сміла - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" - на комунальне підприємство.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що сума 7 410 331,38 грн, яка підлягає сплаті позивачем, становить 84,1% його статутного капіталу та 41,9 % активів комунального підприємства, а між укладенням спірного договору та договору постачання газу на період 2018-2019 років із Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" прослідковується причинно-наслідковий зв'язок.

Таким чином, на думку господарського суду апеляційної інстанції, забезпечення опалювального сезону 2018-2019 років опинилось у залежності від монопольного становища Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо укладання договорів на постачання природного газу з Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго", яке було позбавлено можливості виконання підприємством функцій виробника, транспортувальника, постачальника теплової енергії та виконавця послуг з теплопостачання на опалювальний сезон 2018-2019 років без укладення оспорюваного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 925/553/20 скасувати, а рішення Господарського суду Черкаської області від 10.09.2020 у справі № 925/553/20 залишити без змін.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення скаржник посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 233 Цивільного кодексу України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.02.2021 визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Студенець В. І., Мамалуй О. О.

12.04.2021 до Верховного Суду надійшли відзиви Смілянської міської ради та Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" на касаційну скаргу, в яких вони просять суд у задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України відмовити повністю, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 925/553/20 залишити без змін.

20.04.2021 скаржником подано до Верховного Суду заперечення на відзиви Смілянської міської ради та Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго".

У зв'язку з відпусткою судді Студенця В. І. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.04.2021 визначено новий склад колегії суддів:

Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Мамалуй О. О.

У судове засідання, призначене на 22.04.2021, з'явились представники Комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Смілянської міської ради.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" - не з'явилось, було своєчасно та належним чином повідомлене про дату, час та місце проведення судового засідання. З огляду на те, що участь представника відповідача-2 у судовому засіданні не є обов'язковою, колегією суддів прийнято рішення про проведення судового засідання за його відсутності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

В силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судового рішення передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно врахувати наступне.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі прийнято з порушенням положень статті 233 Цивільного кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах відсутній.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, що переглядається.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі колегією суддів Касаційного господарського суду з'ясовано, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 922/1362/17, відкрита за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про порушення справи про банкрутство Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та заявою Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про визнання недійсним договорів про переведення боргу від 24.10.2018 № 1/10/18, № 2/10/18, № 3/10/18, № 4/10/18, № 5/10/18, № 6/10/18, № 7/10/18, № 8/10/18, № 9/10/18, № 10/10/18, № 11/10/18, № 12/10/18, № 47/10/17, укладених між Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" як первісним боржником, Комунальним підприємством "Обласний інформаційно-технічний центр" як новим боржником та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як кредитором.

Звертаючись із заявою про визнання недійсним договорів про переведення боргу, Комунальне підприємство "Обласний інформаційно-технічний центр" стверджував, що спірні правочини суперечать положенням статей 65, 75, 78, 136 Господарського кодексу України, підпунктам 5.1.16,5.3.1, пункту 10.4. договору № 02/08-17 від
02.08.2017; пункту 4.2 Статуту Комунального підприємства "Обласний інформаційно-технічний центр", а також частині 1 статті 215, статтям 233, 241 Цивільного кодексу України.

Посилаючись на статтю 233 Цивільного кодексу України, позивач наголошував, що за відсутності тяжкої обставини у вигляді обов'язку захисту прав та інтересів споживачів теплової енергії, забезпечення початку опалювального сезону 2018-2019 років в умовах дискримінації з боку постачальника - Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", позивачем спірні правочини переведення 104 851
389,83 грн боргу без будь-яких компенсацій не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах.

В ході розгляду справи № 922/1362/17 судами, зокрема, було встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Листом № 26-5814/1.8-18 від 12.09.2018 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повідомила Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" про неможливість заключення договорів на постачання природного газу до врегулювання питання щодо правонаступництва за борговими зобов'язаннями Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" за використаний природний газ.

Листом від 03.10.2018 № 10/10 Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" повідомило Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" про те, що у зв'язку із провадженням господарським судом Харківської області справи № 922/1362/17 про банкрутство Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та припинення його господарської діяльності з виробництва теплової енергії, Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" отримало від територіальних громад м. Куп'янськ та смт. Чкаловське Чугуївського району Харківської області у господарське відання тепло-виробничі об'єкти (котельні) цих громад для виробництва та постачання теплової енергії населенню та соціально важливим споживачам - лікарням, дошкільним та шкільним закладам. Вказаним листом повідомлено, що Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" готово прийняти на себе боргові зобов'язання Харківського обласного Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", які утворилися на прийнятих у господарське відання котельних у попередніх періодах та просило терміново надати проекти договорів про переведення боргу.

Листами від 17.10.2018 № 42/10 та 18.10.2018 № 47/10 Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" направило на адресу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підписані акти розподілу заборгованості та для подальшого оформлення підписані з його боку договори про переведення боргу.

За наведених обставин, суди дійшли висновку, що своєчасність опалювального сезону 2018-2019 років опинилась у залежності від монопольного становища Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо укладання договорів на постачання природного газу з Комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території".

Враховуючи встановлені обставини та, зокрема, застосовуючи до них положення статті 233 Цивільного кодексу України, суди у справі № 922/1362/17 задовольнили заяву Комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та визнали недійсними договори про переведення боргу.

З викладеного вище вбачається, що правовідносини у справі № 925/553/20 та справі № 922/1362/17 є подібними, у розумінні критеріїв подібності.

Переглядаючи судові рішення у справі № 922/1362/17 у касаційному порядку, зокрема, в частині дотримання судами попередніх інстанцій приписів статті 233 Цивільного кодексу України Верховний Суд вказав, що: "статтею 233 Цивільного кодексу України унормовані правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини. За приписами наведеної норми правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 233 Цивільного кодексу України. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У своїх постановах від 02.08.2018 у справі № 918/341/16, від 14.02.2018 у справі № 910/8862/17, від 06.03.2018 у справі № 910/8866/17 Верховний Суд неодноразово наголошував, що для застосування статті 233 Цивільного кодексу України має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Також у постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об'єктивній та суб'єктивній стороні. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

На позивача - Комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" - покладено обов'язок безперебійного забезпечення комунальними послугами (теплопостачання та гарячого водопостачання) споживачів. У свою чергу такий обов'язок може бути виконаний підприємством за умови постачання природного газу, необхідного для вироблення теплової енергії. Законом України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що своєчасність опалювального сезону 2018-2019 років та подальше стале функціонування соціально-значимих об'єктів Харківської області опинилось в залежності від монопольного становища Акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який ухилився від укладання договорів на постачання природного газу та спірні договори переведення боргу були підписані з метою захисту прав споживачів та своєчасного початку опалювального сезону."

Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 233 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах і здійснене судом апеляційної інстанцій у даній справі правозастосування повністю відповідає такому висновку, а тому колегія суддів не вбачає підстав для подальшого розгляду касаційної скарги та доходить висновку про закриття касаційного провадження.

Аналогічної правової позиції щодо наявності висновку Верховного Суду з питань застосування положень статті 233 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах притримується Верховний Суд в інших господарських справах № 925/1545/19 та № 925/1368/19, позивачі та відповідачі в яких є також ідентичними справі № 925/553/20, а їх предметом виступають договори про переведення боргу від 26.12.2018 № 14/3525/18 та 26.12.2018 № 14/3520/18, укладені між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (ухвали Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 925/1368/19 та 23.03.2021 у справі № 925/1545/19).

Жодних інших аргументів та/або обставин, які могли б стати підставами для скасування постановленого у справі судового рішення, скаржником у касаційній скарзі не наведено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Згідно з частиною 2 статті 296 Господарського процесуального кодексу України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
22.12.2020 у справі № 925/553/20, відкрите з підстави передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 314 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених частин 2 та 3 статті 314 Господарського процесуального кодексу України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному частин 2 та 3 статті 314 Господарського процесуального кодексу України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Постанова або ухвала суду касаційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено частин 2 та 3 статті 314 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 296, статтями 300, 301, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 у справі № 925/553/20 закрити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко