Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.07.2021 року у справі №925/475/20

УХВАЛА

16 серпня 2021 року

м. Київ

cправа № 925/475/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 (головуючий Скрипка І. М., судді: Тищенко А. І. і Михальська Ю. Б. )

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від
29.04.2021 (головуючий Скрипка І. М., судді: Тищенко А. І. і Михальська Ю. Б. )

у справі № 925/475/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан-Плюс" (далі - Товариство)

до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі - Департамент)

за участю особи, яка зверталася з апеляційною скаргою - керівника Черкаської місцевої прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі - Рада),

про скасування рішення та визнання договору укладеним.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Департаменту про:

- визнання протиправним та скасування протокольного рішення від 21.04.2020 № 5 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель Департаменту про відміну процедури закупівлі "Код ДК 021:2015: 03210000-6 Зернові культури та картопля", ідентифікатор в електронній системі закупівлі UА-2020-03-06-001337-b;

- визнання укладеним Департаментом та Товариством договору на закупівлю "Код ДК 021:2015: 03210000-6 Зернові культури та картопля" ідентифікатор в електронній системі закупівлі UА-2020-03-06-001337-b (далі - Договір) у запропонованій редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокольне рішення від 21.04.2020 № 5 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель Департаменту про відміну процедури закупівлі, є незаконним та повинно бути скасоване, оскільки визначення переможця процедури закупівлі - Товариства та оприлюднення повідомлення про намір укласти договір свідчить про прийняття (акцепт) пропозиції Товариства, отже, процедура закупівлі фактично завершується прийняттям замовником рішення про намір укласти договір, і після опублікування повідомлення про намір укласти договір не може бути відмінена або визнана такою, що не відбулася, у зв'язку з чим Договір є укладеним.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.10.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення від 21.04.2020 № 5 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення процедур закупівель Департаменту про відміну процедури закупівлі "Код ДК 021:2015: 03210000-6 Зернові культури та картопля", ідентифікатор в електронній системі закупівлі UА-2020-03-06-001337-b. Визнано укладеним Департаментом та Товариством Договір у редакції рішення господарського суду Черкаської області від
23.10.2020.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура в інтересах держави в особі Ради звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржуваним рішенням вирішено питання про майнові права Ради;

- Рада не була залучена до участі у справі;

- проєкт Договору, укладеного Департаментом та Товариством у визначеній судом редакції, не відповідає вимогам процедури закупівлі, що вказує на неможливість його укладення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, яка за своїм змістом та застосованими судом нормами процесуального законодавства фактично є ухвалою, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури в інтересах держави в особі Ради на рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2020 закрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки Прокуратурою не доведено, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Ради.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 заяву Товариства про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено частково. Стягнуто з Прокуратури на користь Товариства 14
000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що витрати на професійну правничу допомогу в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції є належним чином обґрунтованими у частині задоволеної суми.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що апеляційним судом оскаржуване рішення прийнято без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення апеляційного суду, а справу направити для продовження провадження до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції прийняті без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо застосування вимог Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у подібних правовідносинах та Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від 12.01.2021 у справі № 908/730/19, від 30.05.2019 у справі № 918/163/18, від 22.04.2021 у справі № 922/1658/20 щодо покладання судових витрат на прокурора у подібних правовідносинах.

Від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу з порушенням встановленого строку на його подання, тому Верховний Суд залишає його без розгляду.

Від Департаменту та Ради відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що оскаржувані рішення суду апеляційної інстанції прийняті без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 щодо застосування вимог Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у подібних правовідносинах та Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 908/799/17, від
12.01.2021 у справі № 908/730/19, від 30.05.2019 у справі № 918/163/18, від
22.04.2021 у справі № 922/1658/20 щодо покладання судових витрат на прокурора у подібних правовідносинах.

Так, у вказаних справах ( № 912/2385/18, № 908/799/17, № 908/730/19, № 918/163/18, № 922/1658/20) позовні заяви подавались прокурорами в особі компетентних органів, які були прийняті до розгляду та за результатами розгляду їх по суті судами прийняті відповідні рішення у кожній із справ, у той час як у даній справі № 925/475/20 Прокуратура звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в особі Ради, посилаючись на те, що у рішенні суду першої інстанції вирішено питання про майнові права Ради, тобто як особою, яка не брала участі у справі, а оскаржуване рішення зачіпає її права та інтереси, і за результатом розгляду апеляційної скарги апеляційним судом закрито апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки Прокуратурою не доведено, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Ради.

Крім того, у справі № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду зроблено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Тобто розглядалось питання щодо порядку дій, які необхідно вчинити прокурору для звернення ним з позовною заявою в особі компетентного органу, а у даній справі № 925/475/20 апеляційним судом не ставилось під сумнів право Прокуратури на звернення з апеляційною скаргою в особі Ради, оскільки, суд розглядаючи апеляційну скаргу, встановив, що Прокуратурою не доведено, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Ради.

Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Що ж до визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду (справи № 305/1180/15-ц, № 922/2383/16, № 757/31606/15-ц).

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб'єктами, об'єктами та змістом (правами й обов'язками суб'єктів правовідносин) у конкретній справі, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Також Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Верховний Суд не надає правової оцінки зазначеним у касаційній скарзі Прокурора постановам Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 905/1250/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 29.01.2019 у справі № 913/176/18, від 28.03.2019 у справі № 913/205/18, від 24.07.2018 у справі № 905/794/17, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі як такі, що містять висновки, не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних рішень у даній справі № 925/475/20 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Крім того, скаржник, зазначаючи вказані постанови Верховного Суду, посилається на правові висновки, які у них викладені, а саме наявність повноважень у органу місцевого самоврядування для звернення до суду з позовними заявами у сфері публічних закупівель, де вони не є стороною договору, у той час як судом апеляційної інстанції у даній справі № 925/475/20 досліджувалось питання, чи доведено Прокуратурою, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки Ради.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235 та пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 925/475/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко