Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.08.2019 року у справі №911/2575/18

УХВАЛА

13 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/2575/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (головуючий суддя Іоннікова І. А, судді Чорна Л. В., Михальська Ю. Б. ) у справі № 911/2575/18 Господарського суду Київської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

30.08.2019 Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області через Північний апеляційний господарський суд повторно подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 911/2575/18 після повернення вперше поданої касаційної скарги на зазначене судове рішення ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 на підставі пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

До матеріалів касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний текст оскарженої постанови отримано 17.07.2019, касаційну скаргу подано до суду 18.07.2019, тобто з урахуванням двадцятиденного строку, а 27.08.2019 отримано ухвалу, якою повернуто касаційну скаргу на доопрацювання відповідно до пункту 1 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України

Посилаючись на перебування начальника управління в щорічній основній відпустці та виконання його обов'язків на цей час заступником начальника управління, який на час подання первісної касаційної скарги був уповноважений на її підписання, скаржник просить суд поновити строк для подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів враховує те, що первісна касаційна скарга була подана в межах строку передбаченою частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 16.08.2019 отримано Управлінням соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області - 27.08.2019, що підтверджується випискою з сайту "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень, а касаційну скаргу від 28.08.2019 № 1482/01/42 повторно надіслано на адресу Північного апеляційного господарського суду - 30.08.2019, що підтверджується відтиском штемпеля поштового відділення на конверті.

Відповідно частини 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що скаржником усунуто недоліки зазначені в ухвалі Верховного Суду від 16.08.2019 в найкоротші строки та направлено до суду, колегія суддів вирішила визнати наведені скаржником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку поважними та задовольнити клопотання Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 911/2575/18.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 290, 291 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

З вступної частини касаційної скарги вбачається, що вона подається на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, проте, в пунктах 3 та 4 прохальної частини касаційної скарги скаржник просить суд: "3. Прийняти до розгляду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, справа № 911/2575/18 за касаційною скаргою управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про скасування заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах; 4. Скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості в розмірі 335 911,03 грн. та судового збору у розмірі 14011,55 грн. по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах повністю та прийняти нове рішення, яким касаційну скаргу задовольнити в повному обсязі".

Тобто, в касаційній скарзі зазначено різні судові рішення, які є предметом касаційного оскарження.

Отже, подана Управлінням соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту, а саме щодо правильного зазначення скаржником судового рішення апеляційної інстанції, яке є предметом касаційного оскарження.

У зв'язку з цим, Управлінню соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області необхідно надати уточнену касаційну скаргу з зазначенням судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, що підтверджується також актом Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 № 09.1-26/366/19.

Водночас, в тексті касаційної скарги міститься клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, в якому останній посилається на судову практику Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яким Білоцерківське об'єднане УПФУ Київської області було звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", які набрали чинності з
15.12.2017.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд звертає увагу на те що, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати лише за наявності викладених вище умов.

Наявність передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд враховуючи майновий стан сторони може звільнити від сплати судового збору, заявником не наведено.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, у зв'язку з відсутності в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

При цьому, Суд звертає увагу заявника, що листом Державної казначейської служби України від 22.06.2018 № 1432/0/1/-18 визначено реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/~organization1~, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд. 055)", символ звітності банку: 207.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від
19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).

Крім того, статтею 291 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особа яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України, надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника касаційної скарги.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Згідно положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками позивачу у справі, а саме Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

Таким чином, скаржнику слід надіслати позивачу у справі копію касаційної скарги від 28.08.2019 № 1482/01/42 та доданих неї документів на належну адресу і надати суду докази суду такого надсилання.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Підсумовуючи вище викладені недоліки касаційної скарги, суд касаційної інстанції зазначає, що Управлінню соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до суду касаційної інстанції:

- уточнену касаційну скаргу з зазначенням судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження;

- документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі:

- докази направлення копії касаційної скарги від 28.08.2019 № 1482/01/42 та уточненої касаційної скарги позивачу у справі.

Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів позивачу у справі.

Керуючись статтями 119, 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Управлінню соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 911/2575/18.

2. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської районної державної адміністрації Київської області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 у справі № 911/2575/18 залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків скарги.

4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

5. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.