Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2019 року у справі №808/1700/18

УХВАЛА

29 січня 2019 року

Київ

справа №808/1700/18

адміністративне провадження №К/9901/2638/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №808/1700/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ПРОМ-ПАК" до комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ ПРОМ-ПАК" звернулося з позовом до комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових, Державної фіскальної служби України, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 16.04.2018 №651171/40637367 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від
22.03.2018; зобов'язати зареєструвати податкову накладну №2 від 22.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Повний текст рішення суду першої інстанції складено 06.07.2018, а відтак останнім днем строку апеляційного оскарження, з урахуванням правил обчислення процесуального строку, встановленого статтею 120 КАС України, є 06.08.2018.

06.08.2018, тобто у межах строку апеляційного оскарження, відповідач вперше подав апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону щодо надання документа про сплату судового збору і неусуненням цього недоліку упродовж встановленого судом строку.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався приписами частини 2 статті 298 КАС України, якою визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

В свою чергу пунктом 1 частини 4 , частиною 8 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

29.10.2018 Головне управління ДФС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому посилався на те, що до закінчення цього строку вже звертався до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, який, втім повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала, у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку. При цьому зазначав, що повернення попередньо поданої апеляційної скарги не позбавляє податковий орган права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції після виконання вимог процесуального закону стосовно надання документа про сплату судового збору й у такому випадку строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.

Втім наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 апеляційну скаргу залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Визнаючи неповажними вказані Головним управлінням ДФС у Запорізькій області підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державні органи зобов'язати дотримуватися принципу "належного урядування", тобто діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержана податковим органом 15.11.2018.

Упродовж встановленого строку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання, у якому відповідач, порушуючи питання поновлення строку апеляційного оскарження, посилався на те, що пропуск цього строку зумовлено наявністю поважних, на думку заявника, причин, оскільки ним вжито всіх заходів для реалізації права на оскарження рішення суду першої інстанції, 16.10.2018 здійснено оплату судового збору й подано апеляційну скаргу, яка за формою та змістом відповідає вимогами процесуального закону.

Проте наведені податковим органом підстави для поновлення строку визнані апеляційним судом неповажними та відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, оскільки податковий орган, подаючи апеляційну скаргу вперше, не пропустив строк апеляційного оскарження, водночас, маючи право на повторне звернення до апеляційного суду, сплатив судовий збір та вдруге подав оформлену належним чином апеляційну скаргу й це, на думку Головного управління ДФС у Запорізькій області, свідчить про поважний характер причин пропуску вказаного строку.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними, оскільки особа, яка подає апеляційну скаргу, в силу вимог процесуального закону, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема щодо сплати судового збору. Однак податковий орган не надав доказів вжиття ним заходів для здійснення сплати судового збору у межах встановленого КАС України тридцятиденного строку на оскарження рішення суду першої інстанції, при цьому відповідач під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов'язку дотримуватися встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Із такими висновком суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене відповідач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку вперше подана відповідачем апеляційна скарга не була оформлена у відповідності до вимог КАС України щодо надання документа про сплату судового збору і цей недолік не був усунутий упродовж встановленого судом строку. При цьому, порушуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження при повторному зверненні з апеляційною скаргою, податковий орган посилався лише на наявність у нього такого права й не вказував на виняткові, особливі і непереборні обставини об'єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили виконання покладеного на нього процесуального обов'язку надання документа про сплату судового збору в межах встановленого судом строку для усунення недоліку апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №808/1700/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ПРОМ-ПАК" до комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко