Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.08.2019 року у справі №9901/466/19

УХВАЛА

27 серпня 2019 року

Київ

справа №9901/466/19

адміністративне провадження №П/9901/466/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О. Р.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до колишнього Президента України ОСОБА_2 та колишньої голови Національного банку України ОСОБА_3 про стягнення коштів і моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до колишнього Президента України ОСОБА_2 та колишньої голови Національного банку України ОСОБА_3, в якій просить:

- стягнути на його користь і користь дітей кошти в розмірі 198000 грн, а також нарахованих загальних коштів, процентів та моральної шкоди в розмірі 80000 грн за їхні беззаконні дії;

- рахувати вклад на трьох (його, сина, дочки);

- відмінити незаконні статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вони порушують положення Конституції України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цій справі, Суд керується таким.

За частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 22 КАС України передбачено виключний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, до яких віднесено лише справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачено статтею 266 КАС України.

Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, установлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Отже Верховному Суду як суду першої інстанції, підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності чітко визначеного кола суб'єктів владних повноважень, перелік яких не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас, як убачається з матеріалів адміністративного позову, відповідачами у цій справі зазначено колишнього Президента України ОСОБА_2 та колишню голову Національного банку України ОСОБА_3 та заявлено вимоги щодо стягнення коштів і моральної шкоди, а також зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 5 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів і моральної шкоди.

Щодо позовних вимог в частині відмінити незаконні статті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вони порушують положення Конституції України, Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Отож у порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки постанови Верховної Ради України (на предмет їх законності), її дії чи бездіяльність, які виникли у правовідносинах, в яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження, і які не вимагають перевірки на відповідність Конституції України за їх юридичним змістом і процедурою розгляду.

Невідповідність Конституції України актів Верховної Ради України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, зокрема у разі порушення встановленої Конституцією України процедури їхнього розгляду, ухвалення або набрання ними чинності, що свідчить про неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом, а тому в його відкритті слід відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Керуючись статтями 22, 170, 248, 266 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до колишнього Президента України ОСОБА_2 та колишньої голови Національного банку України ОСОБА_3 про стягнення коштів і моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя О. Р. Радишевська