УХВАЛА

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 440/5563/20

адміністративне провадження № К/9901/14876/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Жука А. В.,

перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 440/5563/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. від 08 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 62975487 щодо примусового виконання виконавчого напису № 23124 від 01 вересня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., про стягнення на користь ТОВ "ФІНФОРС" заборгованості в розмірі 6982,80 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності оскаржуваної постанови, оскільки виконавче провадження відкрито приватним виконавцем з порушенням правил територіальної підвідомчості, за відсутності доказів проживання боржника або знаходження його майна у м. Києві.

У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII передбачено право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Заявлені позивачем позовні вимоги у цій справі дають підстави для висновку про те, що спір виник у відносинах з приводу скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Крім того, як вбачається з ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, справу № 440/5563/20 судом віднесено до категорії малозначних та розглянуто в порядку спрощеного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 440/5563/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська А. В. Жук