Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.12.2020 року у справі №806/1604/16

УХВАЛА

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 806/1604/16

адміністративне провадження № К/9901/931/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в адміністративній справі № 806/1604/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв'язку
05.01.2021).

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо не нарахування та виплати йому заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру";

зобов'язати прокуратуру Житомирської області нарахувати та виплатити заборговану заробітну плату у відповідності до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та стягнути на його користь за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 у розмірі 52390,40
грн. ;

зобов'язати прокуратуру Житомирської області вирахувати його середній заробіток згідно зі статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" та стягнути його за весь час затримки до фактичного розрахунку;

стягнути з прокуратури Житомирської області моральну шкоду, завдану позивачу незаконним діями прокуратури у розмірі невиплачених коштів - 52390,40 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.

Рішенням Житомирського окружного суду від 23 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами задоволено. Скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.07.2015 по 14.12.2015 відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язано прокуратуру Житомирської області нарахувати та виплатити останньому заборговану заробітну плату у відповідності до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди скасоване.

Прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №806/1604/16 за виключними обставинами відмовлено.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у справі №806/1604/16 залишено без змін.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Скаржником подано касаційну скаргу з підстав відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.3 ч. 4 статті 328 КАС України), а також не врахування судами висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №758/824/17 (п.1 ч.4 ст. 328 КАС України).

Натомість, Суд зазначає, що судами під час розгляду цієї справи було застосовано до спірних правовідносин позицію, викладену у постановах Верховного Суду від
23.01.2019 у справі № 820/2462/17, від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17 та
23.12.2019 у справі № 814/1274/17, в постанові від 17.12.2019 року у справі № 808/2492/18, в постанові від 07.11.2018 у справі № 809/702/16.

При цьому, постановою Верховного Суду від 18.07.2018 по справі №758/824/17 було вирішено спір про визнання електронних торгів недійсними, що в свою чергу, не стосується предмету спору у справі, що розглядається.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а також не наведено підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 806/1604/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області, третя особа - Головне Управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення заробітної плати та моральної шкоди повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяН. А. Данилевич