Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2019 року у справі №826/13251/16
Ухвала КАС ВП від 06.08.2019 року у справі №826/13251/16

УХВАЛА

25 листопада 2019 року

Київ

справа №826/13251/16

адміністративне провадження №К/9901/30841/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Блажівської Н. Є.,

розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби (ДФС) України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Консалтингова компанія "Сідкон"" до ДФС України, Державної податкової інспекції (ДПІ) у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 03.12.2018 адміністративний позов ТОВ "Консалтингова компанія "Сідкон"" задовольнив частково: зобов'язав ДФС України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), що вказаний у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши 10.05.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції залишив без руху як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження (ухвала від 29.05.2019), а заявлене відповідачем клопотання не містить достатніх підстав для поновлення такого строку; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим.

Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши в ній інші підстави для поновлення цього строку, та додати документ про сплату судового збору.

У межах встановленого апеляційним судом строку відповідач надав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, обґрунтоване тим, що неналежний майновий стан унеможливив сплатити судовий збір під час першого звернення з апеляційною скаргою, внаслідок чого повторно відповідач звернувся з пропуском строку, визначеного статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.06.2019 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вказані ним у клопотанні підстави для поновлення такого строку (відсутність коштів на сплату судового збору), не можуть бути визнані поважними, та цією ж ухвалою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС України на рішення Окружного адміністративного суду м.

Києва від 03.12.2018 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від
29.05.2019).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не визнав поважною підставою для поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги обставини щодо неналежного фінансування витрат на сплату судового збору, на які послався відповідач.

ДФС України подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
27.06.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права; вказує, що вперше з апеляційною скаргою звернувся вчасно, а повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення; вважає, що факт подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для прийняття апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідач у межах встановленого апеляційним судом строку не усунув недоліки апеляційної скарги, не надав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних підстав для його поновлення.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

Н. Є. Блажівська,

Судді Верховного Суду