Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.10.2020 року у справі №240/10576/19

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 240/10576/19

адміністративне провадження № К/9901/26300/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №240/10576/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, у якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати невиплати йому за період з 01.01.2016 по
01.03.2018 індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу, яка надійшла до суду касаційної інстанції 13 жовтня 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Верховний Суд, проаналізувавши матеріали касаційної скарги та оскаржувані у цій справі судові рішення, встановив, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

В свою чергу, за змістом пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідними винятками згідно з пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2019 року вирішив розглядати цю справу у порядку спрощеного позовного провадження.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17, від 26 листопада 2019 року у справі №340/184/19.

При цьому, доводи скаржника щодо відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні достатніх обґрунтувань не містять, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з судовим рішенням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі №240/10576/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова