Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.08.2019 року у справі №1340/3903/18

УХВАЛА

23 серпня 2019 року

Київ

справа №1340/3903/18

адміністративне провадження №К/9901/23262/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Пасічник С. С., Гусака М. Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №1340/3903/18 за позовом Приватного підприємства "Нові долиняни" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області, про визання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2019 апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом надання вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних причин такого пропуску. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 26.11.2018 (повний текст складено 30.11.2018) подано 29.05.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 апеляційну скаргу повернуто у зв'язку з несплатою судового збору.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що несвоєчасне подання апеляційної скарги зумовлене відсутністю кошторисних призначень для сплати судового збору.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки операція по сплаті судового збору була проведена ще 10.05.2019, але повторну апеляційну скаргу було подано лише 29.05.2019.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 08.07.2019 ДФС подало клопотання, в якому зазначило, що пропуск строку звернення до суду зумовлений причинами, незалежними від його волі, а саме відсутністю бюджетного фінансування.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що скаржником не обґрунтвоано, які саме причини перешкодили йому після проведення банком оплати судового збору (10.05.2019) одразу звернутись до суду з апеляційною скаргою. Натомість, скаржник повторно звернувся до суду лише через 19 днів.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки ним надавались належні та допустимі докази відсутності фінансування на сплату судового збору. Наголошено на тому, що проведення платежів зі сплати судового збору можливі лише після проведення безспірного списання коштів за виконавчими листами, що є об'єктивно непереборною, істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо оскарження судових рішень.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не наведено поважних причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зокрема в частині тривалого зволікання із поданням платіжного доручення від 10.05.2019, а саме протягом 19 днів.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №1340/3903/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

С. С. Пасічник

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду