Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2021 року у справі №420/7961/19

УХВАЛА

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 420/7961/19

адміністративне провадження № К/9901/4082/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О. Р. (далі - Суд),

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року в справі №420/7961/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними і скасування наказів,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області), у якому просила визнати протиправними і скасувати накази від 17 грудня 2019 року №6026, №6027, №6028 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано накази ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 17 грудня 2019 року №6026, №6027, №6028 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1".

03 лютого 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року в справі №420/7961/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її повернення з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень скаржник зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг"; статті 71 Закону України "Про державну службу".

Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко указати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, указана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права, стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Водночас касаційна скарга не містить посилання на те, чи ставилося перед судами попередніх інстанцій питання щодо застосування указаних скаржником статей 10, 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", щодо яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, в межах правових підстав позову, та чи надано їм оцінку в судових рішеннях.

Також, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.

За змістом частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 2 статті 353 КАС України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 353 КАС України.

Тобто необхідно зазначити підставу, визначену частинами 2 та 3 статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною 2 статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.

У цьому зв'язку скаржник зазначає, що суди установили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: установлена дата отримання пояснень та інших документів, які не отримувались ним, відмітки на яких зроблено позивачем власноруч.

Водночас скаржник, обґрунтовуючи зазначену підставу касаційного оскарження судових рішень, не зазначає обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на його переконання вони є недопустимими.

Доводи скаржника зводяться до наведення цитат із судових рішень та норм законодавства, переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених Частиною 1 статті 341 КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2021 року в справі №420/7961/19 повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя: О. Р. Радишевська