Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.11.2020 року у справі №160/2739/20

УХВАЛА

23 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 160/2739/20

адміністративне провадження № К/9901/29837/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 160/2739/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, в якому позивач просив:

- визнати бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні відповіді на клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1;

- зобов'язати Дніпровську міську раду надати відповідь на клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019);

- зобов'язати Дніпровську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення фактично встановленого більше 20 років тому назад металевого гаражу в межах прибудинкової території будинку орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних за адресою: АДРЕСА_1 на підставі клопотання, поданого 25 квітня 2019 року до Дніпровської міської ради;

- стягнути з Дніпровської міської ради на його користь матеріальні збитки у сумі: 56 (п'ятдесят шість) гривень - прямі збитки; 3 195 (три тисячі сто дев'яносто п'ять) гривень - непрямі збитки.

- стягнути з Дніпровської міської ради на користь позивача моральну шкоду у розмірі 142 680 (сто сорок дві тисячі шістсот вісімдесят) гривень.

- стягнути з Дніпровської міської ради на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 гривень плюс 3,00 гривні - комісійні банку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, ухваленим за результатами розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської міської ради (ДМР), що полягає у ненаданні ОСОБА_1 відповіді на клопотання (ДМР № вх. 36/2046 від 25.04.2019) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20-25 метрів квадратних, яка розташована у дворі багатоквартирного дому АДРЕСА_1.

Зобов'язано Дніпровську міську раду розглянути клопотання від 25.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1

Стягнуто з Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 420,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також пункт 7 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 12 КАС України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частини 4 статті 12 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач не обґрунтовує наявність підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій передбачених приписами статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі № 160/2739/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко Т. Г. Стрелець Л. В. Тацій