Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №360/2080/19
Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №360/2080/19

УХВАЛА

20 грудня 2019 року

Київ

справа №360/2080/19

адміністративне провадження №К/9901/35156/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №360/2080/19 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Дюніс" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Луганській області 13.12.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від
05.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від
20.11.2019 у справі №360/2080/19.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 6 частини 6 статті 12 КАС України справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 КАС України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

На час звернення позивача з адміністративним позовом - 2019 рік, відповідно до норм Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01.01.2019 встановлено 1921,00грн.

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №360/2080/19 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.02.2019 №0000621305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 13043,08грн, у тому числі: за основним платежем 6116,22грн, за штрафними санкціями 4587,17грн, пені 2339,69грн; №0000631305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, пені на суму 891,34грн, у тому числі: за основним платежем 417,97грн, за штрафними санкціями 313,48грн, пені 159,89грн, що у розумінні пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України є підставою для віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач, як на підставу для відкриття касаційного провадження, посилається на пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а саме вказує, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак у чому саме полягає фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики скаржником в поданій касаційній скарзі не наведено, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.

Посилання Головного управління ДФС у Луганській області на неправильну оцінку доказів судами попередніх інстанцій не може вважатись питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також свідчити про винятковість даної справи.

Інших випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись статтями 328 333 359 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №360/2080/19 за адміністративним позовом Фермерського господарства "Дюніс" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

І. Я. Олендер

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко

Судді Верховного Суду