Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.09.2018 року у справі №814/1558/17

УХВАЛА

20 вересня 2019 року

Київ

справа №814/1558/17

адміністративне провадження №К/9901/23706/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І. А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року та на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 814/1558/17 за позовом Дочірнього підприємства "Ливарний завод" ТДВ "Первомайськдизельмаш" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області було залишено без руху, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а доводи податкового органу щодо поновлення строку визнано необґрунтованими та не додану документу про сплату судового збору, скаржнику надано строк для усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Скаржником на адресу суду було направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору по справі № 814/1558/17, обґрунтовує скаржник вказане клопотання відсутністю фінансування.

Залишення касаційної скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання.

Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення.

Частина 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що додані скаржником докази не стосується справи № 814/1558/17. Отже, доказів вчинення активних дій спрямованих на отримання фінансування для сплати судового збору не долучено. Крім того, з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції пройшов тривалий час, а податковий орган не спромігся оплатити судовий збір.

У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку.

Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовуються положення частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Миколаївській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області повернути.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.

5. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Васильєва