Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.03.2021 року у справі №640/13832/20

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/13832/20

адміністративне провадження № К/9901/12642/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №640/13832/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Київській області від 12 червня 2020 року № 166 о/с в частині звільнення зі служби в поліції;

- поновити його на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області;

- постанову в частині поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допустити до негайного виконання;

- стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі: 50 000,00
(п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 12 червня 2020 року № 166 о/с "По особовому складу" щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з посади заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання з 13 червня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);

- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області з 14 червня 2020 року;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного з 14 червня 2020 року до 11 листопада 2020 року в розмірі: 82 136,45 грн.

- рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації діяльності ізоляторів тимчасового тримання Головного управління Національної поліції в Київській області та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 14
686,71 грн допущено до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Київській області вдруге звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 8 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі відповідач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №640/13832/20 скасувати.

Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених статті 329 КАС України.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду прийнята 1 березня 2021 року. Однак, скаржник подав касаційну скаргу 8 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Як на підставу поважності пропуску строку касаційного оскарження Головне управління Національної поліції в Київській області вказує, що оскільки первісну касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції в межах встановленого статтею 329 КАС України строку, такий строк має бути поновлено.

Ураховуючи, що з повторною касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду у стислі строки, клопотання про поновлення такого процесуального строку належить задовольнити.

Водночас, на підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №640/13832/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України випадки. Мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте відповідачем таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Одночасно, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати поважними підстави пропуску строку Головним управлінням Національної поліції в Київській області на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №640/13832/20 і поновити його.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2021 року у справі №640/13832/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду