Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №359/8749/18

УХВАЛА

21 березня 2019 року

Київ

справа № 359/8749/18

провадження № К/9901/6659/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року у справі за позовом Міністерства оборони України до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

29 жовтня 2018 року Міністерство оборони України (надалі також позивач) звернулось до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі також відповідач), третя особа - ОСОБА_3, в якому просило:

1) визнати дії начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві неправомірними в частині ненадання відповіді на скаргу представника Міністерства оборони України від 6 квітня 2017 року на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві при винесенні постанови про скасування постанови про скасування процесуального документу від 16 лютого 2017 року ВП № 53239750;

2) зобов'язати начальника Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати відповідь на скаргу від 6 квітня 2017 року.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 4 грудня 2018 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року, залишив указаний позов без розгляду.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень і доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Суди встановили, що 24 січня 2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бахрушиним А. М. відкрито виконавче провадження ВП № 53239750 з виконання виконавчого листа № 6-а/359/8/2015 від 2 жовтня 2016 року про стягнення боргу у сумі 48808,89
гривень на користь Міністерства оборони України з ОСОБА_3.

16 лютого 2017 року цим же державним виконавцем винесено постанову про скасування документа "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 24 січня 2017 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 6-а/359/8/2015 від 2 жовтня 2016 року.

29 березня 2017 року на адресу Міністерства оборони України за вх. № 256 надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 16 лютого 2017 року щодо повернення виконавчого листа № 6-а/359/8/2015 від 2 жовтня 2016 року.

6 квітня 2017 року Міністерство оборони України засобами поштового зв'язку подало скаргу на дії державного виконавця Бахрушина А. М. із вимогою визнати постанову від 16 лютого 2017 року незаконною та скасувати її, а дії такого державного виконавця про винесенню такої постанови визнати протиправними. Як зазначав відповідач, оскільки вказана скарга не була оформлена у відповідності до вимог частини 4 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідь Міністерству оборони України була надана листом від 17 квітня 2017 року за вих. № 1144 згідно з вимогами Закону України "Про звернення громадян".

За твердженням позивача, станом на 29 жовтня 2018 року відповідь на вказану скаргу ним отримано не було, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із пропуску позивачем строку звернення до суду у цій категорії справ і відсутності підстав для його поновлення. Такий висновок судів ґрунтується на тому, що представнику Міністерства оборони України було відомо про можливе порушення своїх прав у жовтні 2017 року та саме з цього часу має відраховуватися строк звернення до суду. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не надав будь-яких доказів щодо причин, за яких він протягом більше ніж півтора роки після направлення скарги від 6 квітня 2017 року не вчиняв ніяких активних дій щодо з'ясування стану розгляду його скарги.

За змістом частин 1 , 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи частин 1 , 2 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані статтею 287 КАС України, відповідно до частини другої якої позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Аналогічні строки звернення до суду у цій категорії справ були передбачені статтею 181 КАС України в редакції, яка діяла на час винесення державним виконавцем спірної постанови та звернення позивача із наведеною скаргою.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 цього ж Кодексу, згідно з частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення статей 122, 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмовити у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2019 року у справі № 359/8749/18 за позовом Міністерства оборони України до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич