Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.07.2019 року у справі №520/4508/19

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа №520/4508/19

адміністративне провадження №К/9901/21581/19

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кравчука В. М.,

перевірив матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019

у справі № 520/4508/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

31.07.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначене рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - направити на адресу суду касаційну скаргу, викладену українською мовою.

12.08.2019 від ОСОБА_1 надійшов до Верховного Суду лист, в якому скаржник вважає, що вимоги подання касаційної скарги на українській мові не ґрунтуються на нормах закону.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9, а саме у п. 9 визначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов'язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.

Разом з тим Суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов'язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до Законом України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" поширюються положення Хартії.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги положення ч. 4 ст. 15 КАС України та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Суд доходить висновку, що касаційна скарга повинна бути викладена державною (українською) мовою.

За таких обставин, доводи скаржника є необґрунтованими, а недоліки касаційної скарги у встановлений Судом строк не усунуто.

За правилами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 332 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 332 КАС України, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Оскільки вимоги ухвали Суду від 31.07.2019 не були виконані, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 169, 332 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/4508/19 - повернути скаржнику.

2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В. М. Кравчук