Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №826/17569/18

УХВАЛА

18 грудня 2019 року

Київ

справа №826/17569/18

адміністративне провадження №К/9901/34370/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
30.10.2019 у справі №826/17569/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу ВПП ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019.

На підставі зібраних матеріалів, апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено за правилами спрощеного провадження без участі сторін 25.07.2019, копію оскаржуваного рішення отримано апелянтом
02.08.2019, відповідно останнім днем для оскарження цього рішення з урахуванням вихідних було 02.09.2019 проте, апеляційну скаргу на нього подано лише
05.09.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС у цій справі залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надати платіжний документ про оплату судового збору. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та скаржником не порушується питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції 17.10.2019 Офіс ВПП ДФС подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині надання суду документу про сплату судового збору, оскільки податковий орган не має можливості виконати вимоги ухвали суду у визначений строк.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що вирішення питання щодо виділення коштів на сплату судового збору є складним і потребує певного часу, а не подання апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску такого строку та дає підстави для його поновлення.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені Офісом ВПП ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Крім того, не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання платіжного документа про сплату судового збору.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку та продовження строку усунення недоліків є поважними, а судом не враховано, що Офіс ВПП ДФС не має можливості сплатити судовий збір. Звертає увагу Суду, що майновий стан з 25.07.2019 по 25.10.2019 не дозволяв сплатити судовий збір у зв'язку зупиненням операцій по рахунках, що підтверджується листами Державної казначейської служби про безспірне списання коштів. Разом з тим, ним вживалися всі необхідні заходи та залежні від нього дії щодо здійснення сплати судового збору у цій справі. Ці обставини, на думку скаржника, є об'єктивними та не залежать від волі Офісу ВПП ДФС. Вказує, що Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає строкових обмежень звернення до суду протягом одного року, за умови поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Зазначає, що неправомірне позбавлення його права на апеляційне оскарження може призвести до вагомих втрат Державного бюджету.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі №826/17569/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду