Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №560/4224/18

УХВАЛА

18 червня 2019 року

Київ

справа №560/4224/18

адміністративне провадження №К/9901/16069/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом якої є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24.07.2017; зобов'язання відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24.07.2017 з дня звернення.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 06 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленого листом від 04.09.2018 № 2024/Б-8 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 21.08.2018 та додані до неї документи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи таке рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24.07.2017 з дня звернення.

Однак, суди вважали за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформленого листом від 04.09.2018 № 2024/Б-8 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по втраті годувальника та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії по втраті годувальника від 21.08.2018 та додані до неї документи, у відповідності до вимог чинного законодавства України та з урахуванням правової оцінки, наданої судами у оскаржуваних рішеннях.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа), відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - це адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, у даній справі позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24.07.2017; зобов'язати відповідача призначити, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника, виходячи із заробітної плати, одержаної ОСОБА_2 за роботу в зоні відчуження з 01.11.1987 по 22.11.1987 в сумі 890,24 грн., згідно довідки за № 78 від 24.07.2017 з дня звернення.

Таким чином, спір виник з приводу призначення, перерахунку, одержання пенсійних виплат.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет позову, зважаючи на значення справи для сторін, її категорію та складність і обраний позивачем спосіб захисту, а також приймаючи до уваги відсутність даних про те, що розгляд справи становить значний суспільний інтерес, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати дану справу такою, що є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не вбачаються та у касаційній скарзі не містяться.

Отже, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді С. Г. Стеценко

А. І. Рибачук

Л. В. Тацій