Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №826/14518/17

УХВАЛА

18 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 826/14518/17

адміністративне провадження № К/9901/30071/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 826/14518/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генеруюча компанія "Укрспецтепло" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 12.08.2021.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини 1 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених КАС України.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 22.12.2020, повний її текст виготовлено того ж дня, відповідно останнім днем його оскарження було 21.01.2021, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 12.08.2021, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що копія постанови апеляційного суду була отримана 22.02.2021, що підтверджується реєстраційно-моніторинговою карткою вхідного документа з інформаційної системи "Управління документами". Вперше касаційна скарга у цій справі подавалася 23.03.2021, проте, була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, а в подальшому ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 була повернута. Касаційні скарги у цій справі ним подавалися неодноразово, проте, поверталися Верховним Судом з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження. ГУ ДПС вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та мало місце порушення процесуальних норм, тобто наявні беззаперечні підстави на касаційне оскарження судових рішень. Просить визнати причини пропуску строку поважними і звертає увагу на такі підстави: первинна касаційна скарга подана у межах строку на касаційне оскарження та не розглянута по суті; повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Суду. Також зазначає, що в інших справах судом касаційної інстанції було поновлено строк звернення до суду.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало
23.03.2021, проте, ухвалою Верховного Суду від 07.04.2021 її було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 330 КАС України, а саме для подання відповідних доказів на підтвердження дати отримання копії постанови апеляційного суду та надання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі. Верховний Суд ухвалою від
19.05.2021 касаційну скаргу повернув, оскільки скаржник не привів зміст касаційної скарги у відповідність з нормами КАС України в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Повертаючи подану касаційну скаргу, колегія суддів звернула увагу скаржника на те, що пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України передбачає виключення з можливості його застосування, а саме: крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Суд зазначив, що у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки.

Однак, в уточненій касаційній скарзі заявник посилався на ті ж самі постанови Верховного Суду, які після ухвалення постанови від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 не є застосовними, що суперечить пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження в цій частині.

Копію цієї ухвали ГУ ДПС отримало 22.05.2021.

Наступні касаційні скарги у цій справі, які подавалися ГУ ДПС 07.06.2021,09.07.2021 Верховний Суд повернув ухвалами від 14.06.2021,26.07.2021, визнавши недостатнім наведене у скаргах обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України. Копії зазначених ухвал ГУ ДПС отримало 23.06.2021,30.07.2021 відповідно.

Вчетверте касаційну скаргу направлено до суду засобами поштового зв'язку
12.08.2021, проте, обґрунтування якої є ідентичним до касаційних скарг, які подавалися вдруге та втретє, тобто яка так і не відповідає роз'ясненням, наданим Верховним Судом щодо обов'язкових умов, які повинні зазначатися у касаційній скарзі при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, колегія суддів вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень ГУ ДПС не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У цій справі саме скаржником не було дотримано вимог КАС України, що стало підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг у цій справі та залишення без руху вчетверте поданої. Тобто, недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення попередньо поданих касаційних скарг скаржник так і не усунув.

Водночас, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, строк у вісім місяців після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, що майже сплинув на момент подання касаційної скарги вчетверте, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Та обставина, що в інших справах Верховний Суд, оцінивши наведені причини пропуску строку у взаємозв'язку із наданими доказами, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, не доводить наявність відповідних підстав у цій справі.

Посилання ГУ ДПС на те, що скарга подана для недопущення вагомих втрат бюджету не свідчить про наявність у суб'єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати сторонам строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Відповідно до частини 3 статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Системний аналіз частини 4 статті 328 КАС України та пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме, судами першої та апеляційної інстанції не враховано ряд постанов Верховного Суду.

Разом з тим, Верховний Суд в ухвалі від 14.06.2021 вже звертав увагу скаржника, що незмістовним при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є обґрунтування, яке зводиться до викладення обставин справи, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Однак, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам скаржник формально посилається на постанови Верховного Суду в частині того, які обставини можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди або щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Фактично, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не погоджується із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених фактичних обставин у справі у сукупності із наданими доказами, оскільки вважає, що надані первинні документи не є такими, що підтверджують реальність господарських операцій.

Однак, таке обґрунтування не доводить саме неправильного застосування судами норм матеріального права, а відтак, суперечить правовому змісту пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім того, аналогічно вперше поданій касаційній скарзі, скаржник посилається на не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.12.2018 у справі №826/3014/16 та від 28.01.2020 у справі №826/16348/13-а. Однак, посилання на ці постанови суд вже визнавав незмістовними, враховуючи, що у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 здійснено відступлення від висновків Верховного Суду щодо неможливості оскарження дій контролюючого органу під час призначення/проведення перевірки при розгляді справи про наслідки такої перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень.

Зазначене у сукупності свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, наданих Верховний Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.

У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Відповідно до частин 2 і 6 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частин 2 і 6 статті 332 КАС України, застосовуються положення частин 2 і 6 статті 332 КАС України.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 826/14518/17 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.

Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ. М. Гімон І. В. Дашутін М. М. Яковенко