Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.06.2021 року у справі №953/15292/20

УХВАЛА

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 953/15292/20

адміністративне провадження № К/9901/19678/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Губської О. А., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року

у справі №953/15292/20

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Промської Світлани Олександрівни

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

установив:

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Промської Світлани Олександрівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику, у зв'язку з тим, що вимоги ухвали суду від 07 квітня 2021 року, про залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений судом строк не виконані.

Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, скаржником подано касаційну скаргу.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено заявнику, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунуті шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції або іншого платіжного документу про сплату судового збору в розмірі 630,60 грн. Роз'яснено апелянту, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, відповідно до вимог статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, скарга буде повернута скаржнику.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, 19 квітня 2021 року від позивача до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків у справі №953/15292/20, в якій зазначено, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27 червня 2018 року по справі №572/2088/17, звужене тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, є необґрунтованим. Також вказує, що зазначена норма Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямого та чіткого зазначення, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, як учасника бойових дій без уточнення характеру такого права та підстав його порушення. Вказує, що відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пов'язане з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України "Про судовий збір", однак, на думку позивача, це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Суд апеляційної інстанції застосувавши до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, колегія суддів не прийняла посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 червня 2018 року по справі №572/2088/17.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України особа, яка звертається до адміністративного суду з позовною заявою, додає до неї документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду.

Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено ~law16~.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 КАС України).

Відповідно до ~law17~ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм ~law20~ суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ~law21~.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення ~law22~ викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.

Судами встановлено, що предметом розгляду даної справи є оскарження позивачем постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, тобто вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Через наявність таких обставин відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя постановив ухвалу про залишення позовної зави без руху, згідно з якою позивач мав подати документ про сплату судового збору або докази звільнення його від сплати цього платежу.

Позивач вимог судового рішення не виконав.

Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що позивач у встановлений строк не усунув недоліків апеляційної скарги від 07 квітня 2021 року.

Отож, оскільки позивач не усунув указаних судом в ухвалі від 07 квітня 2021 року недоліків позовної заяви щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув апеляційну скаргу, як це передбачено частиною 5 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи те, що недолік апеляційної скарги зазначений в ухвалі суду від 07 квітня 2021 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справ) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі №953/15292/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Промської Світлани Олександрівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова О. А. Губська Н. М. Мартинюк