Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.03.2020 року у справі №640/19411/18

УХВАЛА

16 березня 2020 року

м. Київ

справа №640/19411/18

адміністративне провадження №К/9901/5024/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями ''Амік Україна'' до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24.06.2019 адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями ''Амік Україна'' задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 13.11.2018 №0014184006 про застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17' 000,00 грн.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.08.2019 залишив без руху у зв'язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, а ухвалою від 17.10.2019 повернув, оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.08.2019, скаржник не виконав.

При цьому суд апеляційної інстанції наведені у клопотанні про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору доводи (стосовно процедури сплати судового збору) визнав безпідставними, оскільки питання тривалості сплати судового збору не може бути підставою для порушення принципу правової визначеності.

11.11.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 апеляційну скаргу залишено без рух з тих підстав, що вказана скаржником причина пропуску строку на апеляційне оскарження визнана неповажною.

Ухвалою цього ж апеляційного суду від 22.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані ним у заяві як підстави для поновлення такого строку (сплата судового збору на момент повернення поданої апеляційної скарги), не можуть бути визнані поважними.

21.02.2020 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 17.10.2019 безпідставно повернув подану апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору, оскільки судовий збір за подання апеляційної скарги був фактично сплачений 04.09.2019. У подальшому це вплинуло на висновок суду апеляційної інстанції в ухвалі від 19.12.2019 про відсутність поважних причин, з яких відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження при зверненні до суду з апеляційною скаргою 11.11.2019. Вважає, що намір здійснення процесуальної дії у строк, навіть з порушенням порядку здійснення такої дії, є безумовною підставою для визнання пропущеного процесуального строку таким, що пропущений з поважних причин.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 08.02.2020) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підставою для повернення апеляційної скарги згідно з ухвалою від 17.10.2019 було те, що відповідач не усунув недолік апеляційної скарги, на який було вказано в ухвалі від 19.08.2019 (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору).

У касаційній скарзі відповідач не наводить доводів, що заявляв суду апеляційної інстанції про факт сплати судового збору до повернення апеляційної скарги ухвалою від 17.10.2019.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Відповідач пояснень щодо об'єктивно існуючої перешкоди для надання апеляційному суду в строк, встановлений згідно з ухвалою від 19.08.2019, платіжного доручення від 04.09.2019 та щодо звернення повторно з апеляційною скаргою тільки
11.11.2019, тоді як ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги була постановлена 17.10.2019, не надав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду