Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №755/12091/18

УХВАЛА

16 січня 2019 року

Київ

справа №755/12091/18

адміністративне провадження №К/9901/1801/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів - Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

перевіривши касаційну скаргу представника громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №755/12091/18 за позовом Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, про примусове видворення за межі України,

встановив:

У серпні 2018 року Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4, в якому просило: прийняття рішення про примусове видворення з території України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4; затримати з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України громадянина громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 строком на шість місяців.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13.08.2018 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від
13.08.2018.

Вважаючи таке судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, представник відповідача оскаржив його в касаційному порядку.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

Стаття 289 КАС України регулює особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства.

Відповідно до частини 16 статті 289 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк із дня їх проголошення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення суду було постановлено 13.08.2018 року у відкритому судовому засіданні за участі відповідача, його представника та перекладача. Копію повного тексту даного рішення було отримано відповідачем 13.08.2018 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою останнього з підписом перекладача. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 23.08.2018 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 14.11.2018 року, тобто поза межами десятиденного строку, встановленого частиною 16 статті 289 КАС України.

За вказаних обставин, зважаючи на присутність відповідача під час проголошення судового рішення судом першої інстанції, вчасне отримання копії рішення суду першої інстанції, а також відсутність належних та допустимих доказів щодо вчинення відповідачем дій для звернення до суду у строк, передбачений частиною 16 статті 289 КАС України, суд апеляційної інстанції визнав неповажними доводи апелянта зазначені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Слід зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").

Таким чином, при належному добросовісному відношенні відповідач або його представник не були позбавлені можливості подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого частиною 16 статті 289 КАС України, проте таким правом не скористались.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення статті 299 КАС України, правильне його застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статею, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №755/12091/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець