Історія справи

Постанова КАС ВП від 13.07.2023 року у справі №640/24641/20
Ухвала КАС ВП від 12.08.2021 року у справі №640/24641/20

УХВАЛА

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/24641/20

адміністративне провадження № К/9901/32153/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо непоновлення на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 24 липня 2020 року до 12 жовтня 2020 року в сумі: 481674,48 грн;

- стягнути середній заробіток (з розрахунку 8601,33 грн помножити на кількість робочих днів) за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 13 жовтня 2020 року до дня постановлення рішення у справі або день поновлення на посаді;

- стягнути моральну шкоду у сумі: 90000 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора України щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20;

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2020 року в справі №640/154/20 за період із 24 липня 2020 року по 13 листопада 2020 року у розмірі: 118380,71
грн;

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі: 5000 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі: 5000 грн і в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року залишено без змін.

Не погоджуючись частково із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 27 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20 в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора України на його користь моральної шкоди у розмірі: 5000 грн скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким стягнути моральну шкоду у розмірі: 90000 грн. Змінити рішення суду першої інстанції в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 липня 2020 року до 13 листопада 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, в порушення вимог статті 330 КАС України, хоча й покликається на те, що судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови не була врахована правова позиція Верховного Суду (у справах № 826/25472/15,826/15725/17,826/17607/14 та ін. ) із зазначених ним питань, однак не зазначає конкретного пункту передбаченого частиною 4 статті 328 КАС України. Водночас, посилаючись на таку підставу для касаційного оскарження, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно були застосовані наступні норми матеріального права: стаття 236 КЗпП України, пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, стаття 81 Закону України "Про прокуратуру", Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №155 "Про умови оплати праці прокурорів".

Разом з тим, варто звернути увагу скаржника, що у випадку оскарження рішень судів попередніх інстанцій у касаційному порядку на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник має чітко вказати конкретні норми права, які, на його думку, були застосовані судами неправильно та зазначити, як відповідні норми повинні застосовуватись; вказати на постанову/ви Верховного Суду прийняту у подібних правовідносинах, у яких/якій Верховний Суд по іншому застосував таку норму.

Так, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Однак, в порушення вимог цього пункту, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду прийняту не у подібних до цієї справи правовідносинах. Про таку "неподібність" зазначених ОСОБА_1 вже вказувалось Верховним Судом в ухвалі від 13 серпня 2021 року.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Водночас, Верховний Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Посилання скаржника на незастосування судами під час розгляду справи певних норм права не може бути переглянута у межах пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки за таких обставин відсутнє конкретне порушення судами такої норми чи неправильне її застосування.

Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року в справі №640/24641/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду