Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2021 року у справі №160/8956/20

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 160/8956/20

адміністративне провадження № К/9901/8206/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 19 лютого 2020 року провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, виходячи з його фактичного розміру, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно довідки Дніпровського апеляційного суду № 04.2/78/20-с від 28 квітня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 лютого 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, у зв'язку із пропуском строку на апеляційне провадження.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій скаржник просить її скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі доводи, додані до неї матеріали і дійшла висновку про таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із такого.

Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області отримало копію рішення суду першої інстанції 13 вересня 2020 року, а 04 грудня 2020 року звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржником пропущено встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції ним отримано 13 жовтня 2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, а з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 04 грудня 2020 року. При цьому, посилання відповідача як на підставу для поновлення йому строку апеляційного оскарження на запровадження карантину на всій території України, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим, оскільки скаржник не зазначив обставин, які б вказували на неможливість вчинити процесуальні дії щодо звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений Законом строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Поряд з цим, суд зауважив і те, що скаржник є органом Державної влади та на період дії карантину свою діяльність не припиняв.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скаржник отримав 04 січня 2021 року.

14 січня 2021 року скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням, в якому просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, зазначаючи про те, що такий строк було пропущено через запровадження карантину на території України та у співробітників відділу представництва інтересів в судах та інших органах №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були виявлені випадки захворювання на COVID-19, тому було вжито запобіжні заходи щодо обмеження контактування співробітників з іншими особами з метою запобігання поширенню інфекції

Проте, суд апеляційної інстанції визнав, що зазначені обставини не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки доказів підтвердження виявлення випадків захворювання на COVID-19 у працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в період встановленого законом строку на оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі №160/8956/20 скаржником суду не надано.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі не містить зазначення обставин, які б вказували на неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі у встановлений Законом строк та які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, а також враховуючи те, що скаржник є органом Державної влади та на період дії карантину свою діяльність не припиняв, суд апеляційної інстанції зробив висновок про безпідставність посилань відповідача на впровадження карантинних заходів на території України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати складнощі в організації трудового процесу.

При цьому, посилання скаржника на те, що працівник, якому делеговану було цю справу та перебування такого працівника суб'єкта владних повноважень на віддаленому робочу місці, що у свою чергу призвело до несвоєчасного подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, не може виступати об'єктивною непереборною обставиною.

Оскільки, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

При цьому, законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників, а посилання апелянта стосуються виключно внутрішньої організації роботи установи.

Тому, труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Надіслати заявнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко А. Ю. Бучик Л. В. Тацій