Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2021 року у справі №640/1201/20

УХВАЛА

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 640/1201/20

адміністративне провадження № К/9901/29187/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у адміністративній справі № 640/1201/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачка звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просила:

- скасувати наказ керівника секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20.12.2019 №608-к/тр про звільнення головного спеціаліста відділу ведення суддівського досьє департаменту суддівської кар'єри секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу ведення суддівського досьє департаменту суддівської кар'єри секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яку вона займала до звільнення, з дати звільнення - 21.12.2019;

- зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, виходячи з виплат за два останні календарних місяці роботи, що передують дню звільненню з роботи, починаючи з 21.12.2019 року до дня поновлення на роботі.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно протиправного наказу керівника секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Пономаренко О. Г. від 20.12.2019 № 608-к/тр про звільнення головного спеціаліста відділу ведення суддівського досьє департаменту суддівської кар'єри секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1, що суперечить нормам ч. 4 ст. 98 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Також касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та цитування норм законодавства. При цьому, касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. У касаційній скарзі не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Також скаржниця вказала, що судами відповідно до п.1. ч.3 ст.353 КАС України справу розглянуто за відсутності позивачки, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Так, відповідно до ч. 3 ст.353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо:

3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, Окружним адміністративним судом м. Києва справу №640/1201/20 розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно приписів ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що, в силу приписів ч. 5 ст. 262 КАС України, враховуючи розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а також зважаючи на те, що позивачкою не обгрунтовується факт наявності клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, то в суду першої інстанції не було процесуальних підстав для розгляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом і повідомленням сторін у справі.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції зауважує, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у адміністративній справі № 640/1201/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич