Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2021 року у справі №380/9298/20

УХВАЛА

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 380/9298/20

адміністративне провадження № К/9901/27994/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.,

перевірив касаційну скаргу Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №380/9298/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

02 серпня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку).

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся до суду з позовом до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (місцезнаходження: 89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, 55-А, код ЄДРПОУ 14321707), в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку із позивачем на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 03.08.2020 у зв'язку із звільненням з військової частини;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за період з 04.08.2020 по день фактичного розрахунку 23.09.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (місцезнаходження: 89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул.

Головна, 55-А, код ЄДРПОУ 14321707) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) щодо не проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 03.08.2020 у зв'язку із звільненням з військової частини.

Зобов'язано Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період з 04.08.2020 по день фактичного розрахунку 23.09.2020 у розмірі 39697,89грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493) (місцезнаходження: 89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Головна, 55-А, код ЄДРПОУ 14321707) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

У свою чергу, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем остаточного розрахунку у день виключення зі списків особового складу а також нарахування і виплата останньому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України, та
13.07.2019 наказом начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України №333-ос підполковника ОСОБА_1, звільненого з військової служби за пп. "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.08.2020.

Позивач проходив службу на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу (центру) Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1493).

Отже, позивач є військовослужбовцем та не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище у розумінні примітки до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції". Згідно з останньою під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема військові посадові особи вищого офіцерського складу, якими в силу частини 2 статті 5 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є військовослужбовці зі званнями: генерал-майор, контр-адмірал, генерал-лейтенант, віце-адмірал, генерал-полковник, адмірал, генерал армії України.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, Суд зазначає, що відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності та розглянуті судом за правилами спрощеного провадження, відповідач зазначає, що касаційна скарга ним подана з підстав, викладених у п.1 ч.4 статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду).

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Суд касаційної інстанції вважає наведені скаржником посилання такими, що не дають підстав вважати, що вказана справа матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Скаржником не наведено належних обґрунтувань з цього питання із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що висловлюючи незгоду з ухваленими у цій справі судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник ще до подання цієї касаційної скарги фактично виконав оскаржувані судові рішення.

Таким чином, оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.

Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.

Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі №380/9298/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіН. А. Данилевич О. В. Кашпур Н. В. Шевцова