Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №826/17599/18

УХВАЛА

13 січня 2020 року

Київ

справа №826/17599/18

адміністративне провадження №К/9901/31934/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С. М.,

суддів: Стародуба О. П., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 826/17599/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Одеський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язано відповідача прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо виплати (або відмови у виплаті) позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби, з врахуванням висновків даного рішення суду;

- в решті позову відмовлено.

18.11.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідачем подано касаційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 касаційну скаргу залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали

Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 клопотання відповідача задоволено та продовжено строк усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали від скаржника 27.12.2019 надійшло платіжне доручення від 20.12.2019 № 248/2038.

За приписами частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом, вона вважається поданою у день її первинного подання до адміністративного суду.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до частини 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, в контексті вимог частини 20 статті 4, пункту 3 частини 6 статті 12 та статті 262 КАС України справа відноситься до справ незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Таким чином, касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
31.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
07.11.2019 у справі № 826/17599/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Одеський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С. М. Чиркін

Судді: О. П. Стародуб

В. М. Шарапа