Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.08.2019 року у справі №815/2621/18

УХВАЛА

14 серпня 2019 року

Київ

справа №815/2621/18

адміністративне провадження №К/9901/22517/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 815/2621/18 за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що у зв'язку із досягненням 25-річного віку, він звернувся до Малиновського відділу у м. Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області щодо зміни посвідки на постійне проживання в Україні, однак не отримав у семиденний термін, як це передбачено законодавством України нову посвідку, а отримав відповідь про те, що його заява прийнята до розгляду та відносно нього розпочато процедуру скасування дозволу на імміграцію з підстав його видання всупереч Закону України "Про імміграцію".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області щодо відмови громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 у зміні посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 25 річного віку. Зобов'язано Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області змінити громадянину СРВ ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 25 річного віку.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 - без змін.

Вважаючи такі рішення прийнятими з порушеннями норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Суди встановили, що батьки позивача, які мали дозвіл на постійне проживання в Україні, 18.02.2005 року звернулися до УМВС України в Одеській області із заявою про надання їх неповнолітньому сину, ОСОБА_1,1989 року народження дозволу на постійне проживання в Україні разом з ними.

28.02.2005 року ОСОБА_1 звернувся до УМВС України в Одеській області з заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні.

За результатом розгляду зазначених заяв, начальником відділу Державного департаменту у справах громадянства УМВС України в Одеській області затверджений висновок про задоволення клопотання громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на документування посвідкою на постійне проживання в Україні у відповідності до ст. 4 р. 2 п. 6 ЗУ "Про імміграцію", у зв'язку із чим позивач був документований посвідкою на постійне проживання в Україні.

За результатом здійснення обміну посвідки, 17.05.2007 року позивачу видана посвідка на постійне проживання в Україні, яка дійсна безстроково.

У зв'язку із досягненням 25-річного віку, 18.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки.

Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області листом від 10.05.2018 року повідомило позивача про те, що заява про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням 25-річного віку прийнята до розгляду ГУ ДМС України в Одеській області. Головним управлінням здійснюється перевірка наявності підстав для обміну посвідки та відсутності підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 "Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання". Проведеною перевіркою встановлено, що надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання було здійснено усупереч Закону України "Про імміграцію", а тому, на підставі вимог абз. 3 п. 2.9 розділу ІІ Тимчасового порядку розпочато процедуру скасування дозволу на імміграцію в Україну, про результати якої позивача буде повідомлено додатково у встановлений Законом термін

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яких підстав не обмінювати позивачу посвідку на постійне проживання у зв'язку із досягнення 25-річного віку у відповідача не було.

Пунктом 18 "Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251, встановлено, що посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Касаційну скаргу скаржник обґрунтовує тим, що дозвіл на імміграцію в Україну позивач отримав на підставі пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України "Про імміграцію" (як неповнолітня дитина іммігрантів), проте на момент подачі клопотання про отримання дозволу на імміграцію в Україну батькам позивача скасовано рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну, посвідку на постійне проживання визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню. Тобто, при подачі документів на отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач повідомив неправдиві відомості та подав нечинні документи.

На підставі вищевикладеного, рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від
03.09.2018 року №290286 позивачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" скасовано дозвіл на імміграцію.

Не погодившись з правомірністю рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про його скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 року у справі № 420/5170/18, яке набрало законної сили 03.04.2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 03.09.2018 року № 290286 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1.

В свою чергу, зазначеним рішенням встановлено, що станом на теперішній час батьки позивача документовані посвідками на постійне проживання в Україні, які дійсні безстроково. В матеріалах особової справи позивача, що надана суду представником відповідача, відсутні рішення про скасування дозволів на імміграцію батькам позивача та визнання посвідок недійсними та такими, що підлягають вилученню. Доказів на підтвердження фактів прийняття рішень про скасування дозволів на імміграцію в Україну батькам позивача відповідачем суду не надано. Таким чином, наявні в матеріалах справи докази спростовують твердження відповідача щодо наявності підстав, визначених п. 1 ст. 12 ЗУ "Про імміграцію", для скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1, у зв'язку з чим, рішення від 03.09.2018 року № 290286 підлягає скасуванню.

У зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження скасування дозволів на імміграцію батькам позивача та наявністю рішення про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, стосовно того, що будь-яких підстав не обмінювати позивачу посвідку на постійне проживання у зв'язку із досягнення 25-річного віку у відповідача немає та у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача вчинити такі дії.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами попередніх інстанцій обставин, а до скарги не додано будь-яких доказів на підтвердження надання позивачем неправдивих відомостей чи нечинних документів.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі № 815/2621/18 за позовом громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді В. М. Білак О. В. Калашнікова