Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.01.2023 року у справі №160/7600/20
Ухвала КАС ВП від 01.07.2021 року у справі №160/7600/20

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

Київ

справа №160/7600/20

адміністративне провадження №К/9901/22216/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н. В., розглянувши клопотання Нікопольської міської ради про зупинення дії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом Червоногригорівської селищної ради до Нікопольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Нікопольська районна державна адміністрація, про визнання протиправним та нечинним рішення,

УСТАНОВИЛ:

Червоногригорівська селищна рада звернулась з позовом до суду, в якому просила визнати протиправним та нечинним рішення Нікопольської міської ради № 125-41/VI від 31 січня 2014 року "Про затвердження містобудівної документації м.

Нікополя".

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Нікопольська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Червоногригорівської селищної ради відмовити в повному обсязі.

Разом із касаційною скаргою, Нікопольською міською радою подано клопотання про зупинення дії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Заявлене клопотання обґрунтовано незаконністю оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій. Заявник вважає, що дійсність оскаржуваних рішень може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам територіальної громади м.

Нікополя в особі Нікопольської міської ради, фізичним та юридичним особам, оскільки у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень йому доведеться спочатку здійснити процедуру розроблення, узгодження та затвердження нових змін до Генерального плану міста Нікополя, потім розроблення та затвердження на його основі містобудівної документації нижчого рівня ("План зонування території м.

Нікополь"), затверджений рішенням Нікопольської міської ради від 30 січня 2015 року № 14-57/VI, містобудівної документації "м. Нікополь. План червоних ліній магістральних вулиць загальноміського регульованого руху", затвердженої рішенням Нікопольської міської ради від 27 березня 2015 року №49-60/VI, а також прийнятих рішень від 28 лютого 2019 року № 40-45/VII "Про надання дозволу виконавчому комітету Нікопольської міської ради на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці м. Нікополь Дніпропетровської області" та від 26 червня 2020 року № 43-67/VII "Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) м. Нікополь Дніпропетровської області", що потребує значних витрат часу, матеріальних витрат та інших значних зусиль.

Прийняття Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення від 16 листопада 2020 року про скасування рішення Нікопольської міської ради від 31 січня 2014 року № 125-41/VI "Про затвердження містобудівної документації м.

Нікополя" на підставі якого було розроблено і прийнято низку нормативно-правових актів (містобудівної документації нижчого рівня) та видано безліч дозволів і погоджень, завдасть значної шкоди охоронюваним законом правам і інтересам фізичних осіб, які здійснюють свою діяльність в межах міста, оскільки за відсутності чинної та актуальної містобудівної документації, здійснення такими фізичними та юридичними особами значної частини містобудівної діяльності, реалізації своїх прав та законних інтересів у цій галузі землекористування, надання за їх зверненнями місцевими уповноваженими органами відповідних документів, в тому числі дозвільних, і погоджувальних висновків буде неможливо до того часу поки не буде прийнята нова містобудівна документація, що, як зазначає заявник, неможливо в короткий проміжок часу.

Доцільність вжиття у цій справі такого виняткового заходу, як зупинення дії судового рішення, яке набрало законної сили, в аспекті забезпечення права фізичних та юридичних осіб мирно володіти своїм майном (тобто реалізовувати законне право на основі дозвільної документації (декларації на будівництво, проекти відведення земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження, інше), виданої скаржником на підставі рішення, яке скасовано Дніпропетровським окружним адміністративним судом)), гарантії реалізації якого закріплені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Окрім того, заявник зазначає, що оскаржуваними судовими рішеннями порушений усталений, протягом семи років, правовий порядок регулювання правовідносин у м.

Нікополі щодо здійснення землевідведення, розробки проектів, отримання висновків, дозволів, нездійснення будівництва та капітального ремонту, тобто порушується принцип правової визначеності в аспекті стабільності та усталеності юридичного регулювання. Чинність дії рішень суду першої та апеляційної інстанцій може мати суттєвий негативний ефект на регулювання правовідносин із захисту історичних цінностей м. Нікополя, оскільки саме Історико-архітектурним опорним планом, який було скасовано оскаржуваними судовими рішеннями, а також містобудівною документацією нижчого рівня, створеною на підставі Історико-архітектурно опорного плану, врегульовувались питання захисту історичних ареалів м. Нікополя. За відсутності такого врегулювання неможливо забезпечити належний захист цих історичних пам'яток від незаконних забудов та інших незаконних дій, які можуть їх порушити.

Отже, заявник вважає, що захист його прав і законних інтересів, а також фізичних і юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в межах міста, захист історичної цінності міста стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів як зупинення дії рішень судів та для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та витрат.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та запропоновано учасникам справи протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали подати відзив на касаційну скаргу та заявлене клопотання.

В межах установленого Судом строку заперечень на клопотання Нікопольської міської ради про зупинення дії судових рішень від позивача та третьої особи до Верховного Суду не надходили.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 340 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до касаційного розгляду вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Згідно із частиною 1 статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Верховний Суд також виходить з того, що для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як винятковий захід, повинні бути поважні причини. Відповідна заява повинна бути мотивована, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені належними доказами. Таке зупинення не повинно порушувати балансу інтересів сторін, а також не порушувати прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Заявник повинен навести обґрунтування відповідної вимоги та довести, що захист його прав та інтересів стане об'єктивно неможливим без вжиття таких заходів; для відновлення порушених прав необхідно буде докласти надмірних зусиль та/або витрат; існуватимуть перешкоди для застосування або буде неможливим застосування передбаченого статтями 380 та 381 Кодексу адміністративного судочинства України механізму повороту виконання судового рішення.

Отже, для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини. Сподівання і припущення скаржника на певні результати касаційного розгляду справи не можуть бути підставою для зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Це правило стосується, в тому числі й обставин, якими сторона обґрунтовує клопотання про зупинення виконання судових рішень на стадії касаційного провадження.

Враховуючи, що клопотання скаржника про зупинення дії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року наведеним критеріям не відповідає, оскільки не містить належних обґрунтувань і доказів на їх підтвердження, які Суд міг би оцінити, у його задоволенні слід відмовити.

Слід зауважити, що сама по собі наявність у суду касаційної інстанції права на зупинення виконання судових рішень та незгода сторони із цими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання.

Керуючись статтями 248, 340, 370, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Нікопольської міської ради про зупинення дії рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом Червоногригорівської селищної ради до Нікопольської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Нікопольська районна державна адміністрація, про визнання протиправним та нечинним рішення, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. В. Коваленко