Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.09.2019 року у справі №826/5596/18

УХВАЛА

10 вересня 2019 року

Київ

справа №826/5596/18

адміністративне провадження №К/9901/25293/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №826/5596/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкріт-Інтернешнл" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від
04.01.2019.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 у задоволенні клопотань ГУ ДФС про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення або доказів своєчасного звернення до суду із апеляційною скаргою. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 04.01.2019 подано 08.05.2019, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалами апеляційного суду від 14.02.2019 вперше подану апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору, у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Ухвалою суду від 05.03.2019 клопотання ГУ ДФС про продовження строку на усунення недоліків задоволено. Ухвалою суду від 26.03.2019 у задоволенні клопотання ГУ ДФС про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено та повернуто апеляційну скаргу у зв'язку з не усуненням недоліків.

У клопотанні про поновлення строку відповідачем зазначено, що недостатність коштів та неможливість сплатити судовий збір є поважною причиною ненадання документу про сплату судового збору при зверненні до суду, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Та обставина, що первинне звернення з апеляційною скаргою було здійснено своєчасно, але скарга була повернута у зв'язку з несплатою судового збору, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог КАС України щодо подачі апеляційної скарги в частині сплати судового збору, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ГУ ДФС подало клопотання, в якому просило поновити строк на апеляційне оскарження та продовжити строк на усунення недоліків в частині сплати судового збору, яке вмотивоване відсутністю належного фінансування.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено. Після повернення первинної апеляційної скарги 26.03.2019 року, апелянт лише через два місяці звернувся з повторною апеляційною скаргою.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки відсутність коштів для сплати судового збору є об'єктивною причиною пропуску строку, яка не залежить від волі ГУ ДФС, що є підставою для його поновлення. Також зазначає, що незабезпечення реалізації орагнами ДФС права на оскарження рішень адміністративного суду позбавить можливості скасувати незаконні незаконні та необгрунтовані судові рішення, якими скасовано нараховані податкові зобов'язання, що в свою чергу негативно вплине на процес забезпечення надходжень до державного бюджету України.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №826/5596/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду