Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2019 року у справі №826/11765/18

УХВАЛА

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа №826/11765/18

адміністративне провадження №К/9901/21769/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі №826/11765/18 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2018 адміністративний позов задоволено: визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 № 108633-1305,108634-1305,108635-1305,108636-1305 про визначення податкових зобов'язань із земельного податку в загальній сумі 58361,04 грн.

08.04.2019 Головне управління ДФС у м. Києві подало на це рішення апеляційну скаргу.

До цього відповідач звертався з апеляційною скаргою, яка згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2019 була повернута у зв'язку з тим, що відповідач у встановлений судом строк не усунув недолік апеляційної скарги (до апеляційної скарги не був доданий документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання вищевказаної ухвали. Недоліки, у зв'язку з якими апеляційна скарга була залишена без руху, полягали в тому, що скарга була подана з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, а вказані відповідачем причини пропуску цього строку (відсутність фінансової можливості сплатити судовий збір) суд апеляційної інстанції не визнав поважними; судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачений; в апеляційній скарзі не вказано адресу електронної пошти.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2018 відмовлено на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вмотивував тим, що скаржником не наведено належних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, об'єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
11.06.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що на рахунку Головного управління ДФС у м. Києві у відповідні періоди були відсутні кошти для сплати судового збору або їх було недостатньо для сплати судового збору.

Оскільки Головне управління ДФС у м. Києві фінансується з державного бюджету, вирішення питання щодо виділення відповідних коштів потребує певного часу, що призвело до пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідач звертає увагу на послідовність дій з його боку щодо реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зокрема на звернення з апеляційною скаргою вперше у встановлений законом строк, та на повторне звернення з апеляційною скаргою зі сплатою судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "..у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом і органи ДФС, зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору та/або тимчасова відсутність таких коштів, не є безумовною підставою для поновлення зазначеного строку.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м.

Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у справі №826/11765/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду