Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.01.2019 року у справі №813/2541/18

УХВАЛА

05 березня 2019 року

Київ

справа №813/2541/18

адміністративне провадження №К/9901/2617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Мороз Л. Л., Кравчука В. М.,

розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування та роз'яснення ухвали Верховного Суду від 29.01.2019, внесення конституційного подання та повернення судового збору у справі № 813/2541/18 за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Львівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.01.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та на рішення апеляційного суду щодо перегляду зазначеної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2019 ОСОБА_2 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, оскільки оскаржувані ним судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

Не погоджуючись з таким рішенням касаційного суду, скаржник направив до суду клопотання відповідно до якого просить скасувати вищезгадану ухвалу Верховного Суду від 29.01.2019, як помилкову, відкрити касаційне провадження у справі та розглянути касаційну скаргу застосувавши норми Конституції України в частині забезпечення права на касаційне оскарження рішення суду. Скаржник вважає, що оскільки положення статей 294, 328 Кодексу адміністративного судочинства України порушують основні принципи верховенства права та конституційних приписів статті 8, частини 2 статті 19, статей 21, 22, частини 2 статті 24, статей 55, 58, 64, пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, просить вирішити питання про внесення конституційного подання до Конституційного Суду України для відновлення скасованих положень статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) стосовно прав сторін та учасників процесу на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції. Якщо суд не визнає необхідним скасувати свою ухвалу від 29.01.2019, скаржник просить роз'яснити йому причини незастосування обов'язкових положень частини 4 статті 3, частини 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та конституційних приписів Основного Закону України, які не корелюються з підставами відмови скаржнику на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанції. Також скаржник просить вирішити питання про повернення йому судового збору сплаченого за подання касаційної скарги, якщо суд не знайде можливості та необхідності захистити право скаржника на касаційне оскарження.

Оцінивши доводи порушеного клопотання, колегія суддів вважає, що порушене скаржником клопотання підлягає задоволенню лише в частині повернення судового збору з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 355 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.

З огляду на наведене, ухвала Верховного Суду від 29.01.2019 про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі є остаточною та оскарженню не підлягає, відповідно не може бути переглянута та скасована касаційним судом, крім як з підстав, передбачених статтею 361 КАС України, на які заявник не посилається.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене дає підстави вважати, що право на касаційне оскарження судового рішення не є абсолютним, а має забезпечуватись лише у визначених законом випадках.

Виходячи з положень статей 294, 328 КАС України, ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі не є ухвалою суду, яка може бути оскаржена в касаційному порядку, а рівно рішення апеляційного суду щодо перегляду цієї ухвали, право на касаційне оскарження цих судових рішень відсутнє та не може забезпечуватись судом.

Оскільки положення статей 294, 328 КАС України не суперечать нормам Конституції України в частині забезпечення права на касаційне оскарження лише у визначених законом випадках, підстави для застосування положень частини 4 статті 7 КАС України про внесення подання щодо конституційності норм КАС України в частині встановлення вичерпного переліку судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню, у суду відсутні.

Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.

Виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз'яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.

Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.

При цьому, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню.

Оскільки ухвала Верховного Суду від 29.01.2019 у цій справі є процесуальним рішенням та не вирішує спір по суті, а отже не є таким, що підлягає виконанню, підстави для задоволення заяви скаржника про роз'яснення такої ухвали суду відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Згідно з квитанцією № 89 від 16.01.2019, що надіслана заявником, вбачається, що ОСОБА_2 за подання касаційної скарги у справі № 813/2541/18 сплатив судовий збір у розмірі 1537 (одна тисяча п'ятсот тридцять сім) гривень.

Відповідно до Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 17.01.2019, вказані кошти зараховані на казначейський рахунок 16.01.2019.

Враховуючи вищенаведене, сплачена заявником сума судового збору підлягає поверненню.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 7, 132, 254, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_2 про скасування та роз'яснення ухвали Верховного суду від
29.01.2019, внесення конституційного подання та повернення судового збору у справі № 813/2541/18 задовольнити частково.

Повернути ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1537 (одна тисяча п'ятсот тридцять сім)
гривень, що був сплачений згідно з квитанцією № 89 від 16.01.2019.

В іншій частині порушеного клопотання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

Л. Л. Мороз

В. М. Кравчук,

Судді Верховного Суду