Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №820/1715/17

УХВАЛА

07 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/1715/17

адміністративне провадження №К/9901/18142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Соколова В. М., Єресько Л. О., Загороднюка А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (судді Бондар В. О., Калиновський В. А., Кононенко З. О.) у справі № 820/1715/17 за позовом громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2017 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУДМС України в Харківській області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача в здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13 квітня 2017 року, замість втраченої;

- зобов'язати відповідача здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за заявою від 13 квітня 2017 року, замість втраченої.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 квітня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до ГУДМС України в Харківській області, в якій, на підставі пункту 22 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, просив видати нову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2008 року.

Проте, відповідач у визначений законом строк не здійснив оформлення позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні та відмовив у її видачі. На думку позивача, в даному випадку має місце порушення відповідачем чинного законодавства України, а також прав, свобод та законних інтересів позивача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017року, позов задовольнив. Скасував рішення ГУДМС України в Харківській області від 19 квітня 2017 року про відмову у здійсненні оформлення та видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13 квітня 2017 року, замість втраченої. Зобов'язав ГУДМС України в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою від 13 квітня 2017 року, замість втраченої. Зобов'язав ГУДМС України в Харківській області подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду у десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання. Стягнув з ГУДМС України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 640,00 грн.

31 серпня 2017 року до суду першої інстанції надійшла заява ГУДМС України в Харківській області про відстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у даній справі до набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у справі № 820/2262/17.

Також представником позивача було подано клопотання про накладення штрафу на винну посадову особу ГУ ДМС України в Харківській області, відповідальну за виконання постанови у справі № 820/1715/17 у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та встановлення нового строку подання звіту ГУ ДМС України в Харківській області - п'ять днів. Клопотання мотивоване тим, що постанова у справі № 820/1715/17 не виконана, відповідний звіт про виконання не надано, а відповідач у будь-який спосіб намагається ухилитись від виконання зазначеного судового рішення.

Крім того, представником позивача подано клопотання про винесення окремої ухвали, якою: проінформувати прокурора Харківської області та голову Державної міграційної служби України про встановлені обставини та порушення закону посадовими особами відповідача; зобов'язати прокурора Харківської області та голову Державної Міграційної службу України не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали письмово проінформувати Харківський окружний адміністративний суд про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи.

Ухвалою від 04 вересня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 вересня 2017 року, задовольнив частково клопотання представника позивача про накладення штрафу та встановлення нового строку подання звіту. Наклав на керівника ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_4 штраф у розмірі 10 (десяти) мінімальних заробітних плат, що, з урахуванням статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" становить 32 000 грн. (тридцять дві тисячі) гривень, який перерахувати на розрахунковий рахунок 31217206784011, одержувач УДКСУ в Основ'янському районі м.

Харкова, код ЄДРПОУ 37999628, банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, згідно з положеннями частини 4 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), у розмірі 16 000 грн. (шістнадцять тисяч гривень) на вказаний рахунок Державного бюджету України (половина суми штрафу) та у розмірі 16000 грн. (шістнадцять тисяч гривень) - інша половина суми штрафу, на користь ОСОБА_1. Зобов'язав ГУДМС України в Харківській області подати на адресу Харківського окружного адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня набрання вказаною ухвалою суду законної сили звіт про його виконання. У задоволенні іншої частини клопотання - відмовив. У задоволенні інших клопотань представників сторін - відмовив.

Приймаючи ухвалу від 04 вересня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Водночас, відповідач, який обтяжений обов'язком з виконання постанови суду № 820/1715/17, таких дій не вчинив, відповідний звіт про виконання до суду не надав, доказів протилежного суду також не надав. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 267 КАС України, для притягнення керівника ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_4 до відповідальності у вигляді штрафу.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2017 року скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в частині накладення штрафу на начальника ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_4. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Мотиви, з яких апеляційний суд дійшов зазначених висновків, ґрунтуються на тому, що Харківським окружним адміністративним судом не враховано наявність пов'язаних позовів у справах № 820/1715/17 і № 820/2262/17, які стосуються законності перебування позивача ОСОБА_1 на території України, і що на момент розгляду пов'язаної справи у суді апеляційної інстанції відповідачем до суду надано заяву про відстрочення виконання судового рішення від 18 травня 2017 року у справі № 820/1715/17. З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення від 18 травня 2017 року у справі № 820/1715/17, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок, що подання такої заяви свідчить про ухилення відповідача від виконання постанови по справі 820/1715/17.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

На ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року.

Аргументи скаржника полягають у тому, що станом на 28 липня 2017 року при зверненні позивача до ГУДМС України в Харківській області про виконання судового рішення від 18 травня 2017 року у справі № 820/1715/17, яке набрало законної сили, в останнього були відсутні підстави для його невиконання. На думку скаржника, відповідач штучно створює умови незаконного перебування позивача на території України, не видає документ, який посвідчує його особу, що тягне за собою адміністративну відповідальність.

Скаржник стверджує, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції надав перевагу доводам відповідача про пов'язаність між собою справ № 820/1715/17 та № 820/2262/17, як таких, що стосуються законності перебування позивача на території України, не врахувавши, що вказані справи різні за предметом позову та сторонами. Суд апеляційної інстанції не надав оцінку правовому обґрунтовуванню позивача та не зазначив підстави скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року про накладення штрафу на керівника ГУДМС України в Харківській області Гузя Вячеслава Валерійовича.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ГУДМС України в Харківській області просить касаційну скаргу громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Зазначає, що 19 липня 2017 року, тобто, задовго до відкриття виконавчого провадження, у даній справі відповідачем подано клопотання про встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення, що узгоджується з приписами частини 2 статті 267 КАС України. Проте, вказане клопотання не було розглянуте судом першої інстанції. Крім того, відповідачем було подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення у цій справі. Зазначене вказує на те, що ГУДМС України в Харківській області не ухилялося від виконання судового рішення.

Поряд із цим, представник відповідача вказує, що оскаржувана ухвалу суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку з огляду на приписи частини 11 статті 267 КАС України, що може бути підставою для закриття касаційного провадження в цій частині.

Рух касаційної скарги

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 05 грудня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law39~), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції ~law40~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В. М. (суддя-доповідач), Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

15 лютого 2018 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Вітер Наталії Вікторівни про відшкодування на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у сумі 2 000,00 грн.

15 травня 2018 року до суду надійшли заперечення ГУДМС України в Харківській області на вказану заяву скаржника, в якій представник відповідача просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача та застосувати до адвоката Вітер ОСОБА_5 заходи процесуального примусу, визначені статтею 149 КАС України, у вигляді накладення штрафу до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18 травня 2018 року представник позивача подав до суду пояснення до заяви про відшкодування судових витрат, у яких, окрім відшкодування на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у сумі 2 000,00 грн, просить повернути позивачу сплачену за розгляд касаційної скарги суму судового збору в розмірі 1 280,00 грн.

24 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 24 червня 2019 року № 810/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13 квітня 2017 року громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до ГУДМС України в Харківський області, в якій просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 08 серпня 2008 року в порядку, встановленому для її обміну.

Листом від 03 травня 2017 року № 04/1-10152 відповідач надав на ім'я представника позивача копію прийнятого рішення від 19 квітня 2017 року про відмову у здійсненні обміну посвідки на постійне проживання.

Не погодившись з відмовою відповідача у видачі нової посвідки на постійне проживання в Україні, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зі змісту касаційної скарги слідує, що на думку позивача, неподання ГУДМС України в Харківській області звіту про виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року є ухиленням останнього від виконання вказаного судового рішення. Скаржник вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про накладення штрафу на керівника ГУДМС України в Харківській області Гузя Вячеслава Валерійовича, яке, в свою чергу, помилково скасоване Харківським апеляційним адміністративним судом.

Тобто, фактично у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду із рішенням суду апеляційної інстанції щодо скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в частині накладення штрафу на керівника ГУДМС України в Харківській області.

Надаючи правову оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, зазначає наступне.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 13 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених статті 13 КАС України.

Частиною 1 статті 211 КАС України визначено умови, за яких виникає право на касаційне оскарження, сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених Частиною 1 статті 211 КАС України.

Згідно з частинами 1 -2 статті 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Проте, частиною 11 статті 267 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень та подання касаційної скарги) встановлено, що окремі ухвали, а також ухвали щодо накладення штрафу, постановлені відповідно до цієї статті, можуть бути оскаржені лише в апеляційному порядку.

Можливості касаційного оскарження ухвали про накладення штрафу, постановленої у порядку судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, не передбачає й КАС України в редакції з 15 грудня 2017 року

Отже, враховуючи наведені положення процесуального закону, а також те, що ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року винесена в порядку частини 2 статті 267 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що дана адміністративна справа не підлягає касаційному розгляду, оскільки судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Будь-яке відхилення від встановленого законом порядку розгляду справ зазначеної категорії, в тому числі й у спосіб касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності.

Принцип верховенства права, закріплений у статті 6 КАС України, судова практика Європейського суду з прав людини передбачає можливість відступу від букви закону, але для цього мають бути виняткові обставини, наявність яких особою, що подає касаційну скаргу не наведено.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у даній справі відкрито помилково, а тому підлягає закриттю, оскільки розгляд справи судом, який не має передбачених законом повноважень, не сумісний з обов'язками держави, визначеними у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Аналогічних висновків щодо процесуальної можливості закриття касаційного провадження у справах, касаційне провадження у яких відкрито помилково, дійшов Верховний Суд в ухвалах від 14 серпня 2019 року у справі № 806/225/15, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/11748/15 та від 30 вересня 2019 року у справі № 347/2078/15.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Як зазначалося вище, представником позивача - адвокатом Вітер Н. В. до суду касаційної інстанції подано заяву про відшкодування на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у сумі 2 000,00 грн та заявлено клопотання про повернення судового збору в розмірі 1 280,00 грн, сплаченого за подання касаційної скарги.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України (у чинній редакції) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Оскільки вирішення питання витрат, пов'язаних з розглядом справи, є окремою процесуальною дією, то в даному випадку застосуванню підлягають норми КАС України в редакції ~law41~.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Згідно з частина 1 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Питання розподіл судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України.

Відповідно до частини першої указаної статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень статтею 139 КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (статтею 139 КАС України).

Крім того, частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що сплачений при зверненні з позовом (скаргою) судовий збір підлягає поверненню судом у порядку розподілу судових витрат у разі закриття провадження в адміністративній справі.

Підстави для закриття провадження у справі визначені статтею 238 КАС України.

Натомість, ні КАС України, ні Закон України "Про судовий збір" не передбачають повернення судового збору у разі закриття касаційного провадження.

За такого правового регулювання та враховуючи результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Що стосується клопотання представника ГУДМС України в Харківській області про застосування до представника позивача - адвоката Вітер Н. В. заходів процесуального примусу у вигляді накладення штрафу до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то колегія суддів вважає його необґрунтованим.

За правилами частини 1 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Випадки, коли суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, наведені у статті 45 КАС України.

Проте, представником відповідача до суду не надано доказів, які б свідчили про зловживанням процесуальними правами представником позивача - адвокатом Вітер Н. В.

Керуючись статтями 248, 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 820/1715/17, як помилково відкрите ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

В. М. Соколов

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк,

Судді Верховного Суду