Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2021 року у справі №160/6472/20

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 160/6472/20

адміністративне провадження № К/9901/18438/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №160/6472/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, з участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, з участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому як судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі: 73845 грн 20 коп. ;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за травень 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, позов задоволений частково:

- визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за травень 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі: 73845 грн 20 коп;

- зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди на підставі частин 2 і 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, враховуючи раніше виплачені суми, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за травень 2020 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

18 травня 2021 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області втретє звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №160/6472/20 з пропуском строку на касаційне оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2021 року визнав підстави пропуску строку касаційного оскарження неповажними та залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску строку з наданням відповідних доказів їх поважності.

На виконання цієї ухвали Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надіслало клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, однак інших підстав поважності пропуску такого строку із наданням відповідних доказів, ніж ті, що були визнані ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року неповажними, не зазначило.

Так, скаржник вказує, що оскільки первісну касаційну скаргу ним подано до суду касаційної інстанції в межах встановленого статтею 329 КАС України строку, а повторну скаргу у стислі строки, такий строк має бути поновлено.

Водночас, скаржник зазначає, що ним були вжиті всі необхідні заходи для своєчасної реалізації права звернення із касаційною скаргою.

Проте, зазначене не відповідає дійсності, оскільки, звертаючись до суду касаційної інстанції, скаржник не скористався належним чином своїм правом як первісного, так і повторного звернення до суду. Так, звернувшись зі своєю касаційною скаргою до Верховного Суду вперше, скаржник, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, не виклав у ній передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, у зв'язку із чим вона була повернута особі, яка її подала (ухвала Верховного Суду від 19 березня 2021 року). Такі підстави не були зазначені і при повторному зверненні із касаційною скаргою до Верховного Суду (ухвала Верховного Суду від 26 квітня 2021 року), через що така скарга вдруге була повернута скаржнику.

Відтак, скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області неодноразово поверталась скаржнику з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо її змісту.

Суд наголошує, що зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Водночас, слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити. Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.

Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Отже, станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 28 травня 2021 року, скаржником не усунуто.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №160/6472/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №160/6472/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, з участю третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена....................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду