Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2020 року у справі №826/2435/18

УХВАЛА

05 лютого 2020 року

Київ

справа №826/2435/18

адміністративне провадження №К/9901/3414/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/2435/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування акту, рішення, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про скасування акту планової документальної виїзної перевірки №887/10-36-13-09/2328402991 від 15.11.2017, рішення №1/10-36-56-02/2328402991 про анулювання реєстрації платником єдиного податку, податкових повідомлень-рішень від 05.12.2017 №0105471309, №0105331309, №0105411309, №0105321309, №0105501309, розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ф-0105421309, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.12.2017 №0105441309 та зобов'язання відповідача поновити свідоцтво платника єдиного податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 позов задоволено частково.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2019 у справі №826/2435/18.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області 30.01.2020, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Зокрема, податковий орган вказує на безпідставність прийняття судом рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Відповідач вважає, що за відсутності можливості сплачувати судовий збір та при зміні матеріального становища, податковий орган, відповідно до положень законодавства, не позбавлений права на повторне звернення до суду зі скаргою. При цьому пропущений строк повторно поданої апеляційної скарги має бути поновлено з подальшим відкриттям провадження у справі. На переконання відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя, адже проведення процедури зі сплати судового збору є обставиною, яка не залежать від волі податкового органу.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, судом з'ясовано наступні обставини.

Окружний адміністративний суд міста Києва від 13.12.2018 позовні вимоги задовольнив частко. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Київській області №1/10-36-56-02/2328402991 про анулювання реєстрації платником єдиного податку; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05.12.2017 №0105331309, №0105411309, №0105321309, №0105501309; визнав протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 05.12.2017 №0105441309; визнав протиправними та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.12.2017 №Ф-0105421309; зобов'язав Головне управління ДФС у Київській області поновити в реєстрі платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, про що видати відповідне свідоцтво, з
01.07.2014. В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Головне управління ДФС у Київській області 04.01.2019 оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

На виконання вимог вищевказаної ухвали, скаржник звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на тривалість процедури оплати судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.02.2019 клопотання Головного управління ДФС у Київській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив заявнику строк терміном у п'ять днів з дати отримання копії цієї ухвали.

Апелянтом повторно на адресу суду подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.03.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Київській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику з огляду на невиконання останнім вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Головне управління ДФС у Київській області вдруге 20.11.2019, тобто із значиним пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, подало апеляційну скаргу у справі №826/2435/18. Одночасно, до апеляційної скарги відповідачем було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 обґрунтоване тим, що відповідач раніше вже звертався до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою у даній справі, однак останню було повернуто заявнику з причин невиконання вимог ухвали від 04.02.2019 про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору). На думку відповідача, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з незалежних від податкового органу причин, оскільки обмежене фінансування, блокування рахунків та тривалість проведення процедури перерахування грошових коштів унеможливили своєчасну сплату судового збору при первинному зверненні до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними; пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: 1) заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави його пропуску з доданням відповідних доказів на їх підтвердження; 2) докази сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що посилання податкового органу на обмежене фінансування, що унеможливило своєчасну сплату судового збору при поданні апеляційної скарги вперше та призвело до її повернення заявнику, не може бути поважною причиною пропуску процесуального строку. Також суд звернув увагу, що апелянт, вказуючи про сумлінне ставлення до своїх процесуальних прав та обов'язків при зверненні з апеляційною скаргою вперше (вчасне звернення з апеляційною скаргою, звернення до бухгалтерії із службовими записками, як вияв наміру вчасно усунути недоліки та реалізувати право на апеляційне оскарження), та про причини повернення його первинної апеляційної скарги (відсутність коштів на сплату судового збору), не наводить жодних поважних причин, які б пояснювали зволікання терміном у 8 місяців (після постановлення судом ухвали про повернення його первинної апеляційної скарги) із подачею Головним управлінням ДФС у Київській області належним чином оформленої апеляційної скарги.

Крім цього, суд зазначив, що при зверненні з апеляційною скаргою вдруге апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, які перешкоджали відкриттю провадження за його первинною апеляційною скаргою, а саме не сплачено судовий збір, що поряд із значним пропуском строку на апеляційне оскарження також не свідчить про наявність у скаржника наміру на вчинення процесуальних дій в строк та про вжиття ним заходів для невідкладного звернення з повторною апеляційною скаргою.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
03.12.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем на адресу суду було скеровано клопотання Головного управління ДФС у Київській області, у якому апелянт просить продовжити процесуальний строк та надати додатковий час для сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Необхідність такого продовження апелянт обґрунтовує тим, що наразі кошти для сплати судового збору відсутні, і, крім того, апелянт не є розпорядником коштів, а тому для сплати судового збору зобов'язаний звернутись до Управління державної казначейської служби України за місцем знаходження, що потребує додаткового часу.

Разом з тим, щодо пропуску строку звернення до суду з апеляційної скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018, апелянт не наводить жодних причин, які об'єктивно (через незалежні від нього обставини) перешкоджали його зверненню з апеляційною скаргою в строк, визначений КАС України, або свідчили б на користь наявності підстав для поновлення такого строку, не просить поновити такий строк.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, оскільки станом на час спливу встановленого судом апеляційної інстанції процесуального строку, а також та на момент постановлення судом даної ухвали відповідачем не було усунуто зазначені в ухвалі від 03.12.2019 про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги, а саме не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з із зазначенням інших умотивованих підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження. У випадку неподання на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.12.2019 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку та доказів сплати судового збору. Оскільки станом на 15.01.2020 апелянт не надав суду обґрунтованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин його пропуску, у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню подовжень КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зауважив, що оскільки апелянтом не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 із зазначенням інших умотивованих причин пропуску такого строку, які об'єктивно (через незалежні від нього обставини) перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою в строк, визначений КАС України, або свідчили б на користь наявності підстав для поновлення такого строку, у суду є всі законні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Крім цього, суд звернув увагу, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46,47 рішення від 29.01.2016 у справі "Устименко проти України" зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Отже, враховуючи те, що Головним управлінням ДФС у Київській області не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №826/2435/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування акту, рішення, податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду