Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.01.2021 року у справі №560/2161/20

УХВАЛА

05 січня 2021 року

м. Київ

справа № 560/2161/20

адміністративне провадження № К/9901/35579/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бевзенка В. М., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницького апеляційного суду, в якому просив суд визнати протиправними:

- дії Хмельницького апеляційного суду, які полягають у видачі довідки від
11.03.2020 про суддівську винагороду судді станом лише на 18 лютого 2020 року, без зазначення, що це суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді, та із зазначенням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 як підстави для видачі такої довідки;

- бездіяльність Хмельницького апеляційного суду, яка полягає у відмові видати довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді в Хмельницькому апеляційному суді з 01 січня 2020 року із зазначенням встановлених законом та затверджених штатним розписом підстав зміни її складових.

Зобов'язати Хмельницький апеляційний суд видати довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді в Хмельницькому апеляційному суді, з 01 січня 2020 року із зазначенням в довідці встановлених законом та затверджених штатним розписом підстав зміни складових суддівської винагороди.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з цими судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 23 грудня 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке.

Приписами пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині 6 статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Спір у цій справі виник через дії Хмельницького апеляційного суду щодо надання довідки від 11.03.2020 про суддівську винагороду судді станом лише на 18 лютого 2020 року та відмові видати довідку про суддівську винагороду судді, який працює на відповідній посаді в Хмельницькому апеляційному суді з 01 січня 2020 року, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Тому з огляду на те, що предметом спору є бездіяльність суб'єкта владних повноважень стосовно забезпечення соціального захисту судді у відставці, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Заявник у своїй касаційній скарзі зазначив, що оскільки суддя належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, то спір щодо прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної слкжби за його участі в якості позивача, не може розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження та повинен розглядатись за правилами загального позовного провадження.

Однак, підстави вважати, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково відсутні, оскільки даний спір не стосується прийняття позивача на публічну службу, проходження ним публічної служби чи звільнення його публічної служби.

Колегія суддів також не встановила жодного з випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз В. М. Бевзенко А. І. Рибачук