Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КАС ВП від 04.11.2018 року у справі №826/19866/16 Ухвала КАС ВП від 04.11.2018 року у справі №826/19...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2018 року у справі №826/19866/16



УХВАЛА

22 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/19866/16

адміністративне провадження №К/9901/63827/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суд ум. Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17 за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Головного управління ДФС у м. Києві, ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного судум. Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративний суду від
11.09.2018, позов задоволено повністю: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-625-17 від 05.07.2016.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу висунуто вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-625-17 від 05.07.2016 у сумі 1786,33 грн. та 2423,85 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - ~law13~) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплатувати єдиний внесок (~law14~).

Підставою для направлення позивачу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) стало те, що позивач сплатив єдиний внесок на інший розрахунковий рахунок.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки фізичною собою-підприємцем ОСОБА_2 фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, то помилкове зазначення рахунку, на який такий податок сплачується під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несвоєчасну сплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений строк, а відтак і для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи, що допущення платником податку помилки в частині зазначення іншого бюджетного рахунку у платіжному дорученні зі сплати єдиного внеску не є правовою підставою для застосування до позивача штрафу, на переконання судів попередніх інстанцій, є неправомірним.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, не погодившись із судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позивних вимог повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762
гривень
(стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/13913/17 є вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-625-17 від 05.07.2016 у розмірі 1786,33 грн. та 2423,85грн. Загальна сума, якої складає 4 210,18грн.

Отже рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17 - не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/13913/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати