Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №815/2781/16

УХВАЛА

03 червня 2019 року

м. Київ

справа № 815/2781/16

адміністративне провадження № К/9901/12226/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання здійснити виплату,

УСТАНОВИЛ:

У червні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про зобов'язання здійснити на підставі приписів ст. 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виплату на їх користь відшкодування грошових коштів по вкладам у розмірах, установлених рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2016 року задовольнив клопотання позивачів та закрив провадження у цій справі, оскільки цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

07 лютого 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на зазначену вище ухвалу суду першої інстанції.

П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 квітня 2019 року відмовив ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у відкритті апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнані неповажними.

Не погодившись з таким судовим рішенням, 30 квітня 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 направили до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 КАС України, у якій просили скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 333 КАС України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій вбачається, що позивачі пропустили строк звернення до суду більше ніж на два роки, оскільки подали апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року лише 07 лютого 2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивачів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження не містить ґрунтовних та належних доводів його пропуску, що об'єктивно перешкоджали реалізувати їх право на подання апеляційної скарги протягом установленого законом строку.

У своїй касаційній скарзі позивачі також не наводять належних доказів того, що вони пропустили строк звернення до суду апеляційної інстанції з поважних причин, зазначаючи лише про невідповність оскаржуваної ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду положенням ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України.

При цьому, на обґрунтування касаційної скарги, як і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, позивачі зазначили про зміну правової позиції касаційного суду, який, скасовуючи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2015 року у справі № 522/6328/15-ц, де вони були позивачами та заявляли вимоги щодо визнання їх вкладниками банку, закрив провадження, зазначаючи, що ця справа належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів (..). Можливість поновлення строку не є необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" та у справі "Трух проти України").

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції постановлене за результатами розгляду клопотання позивачів, які особисто просили закрити провадження у цій справі.

Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції правомірно зазначив про наявність у скаржників права звернутися до адміністративного суду з позовом про включення їх до переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду та виплати гарантованої державою суми відшкодування за вкладами позивачів, оскільки Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає часових обмежень для подання даного позову, адже порушення прав вкладників триває.

Враховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись п. 5 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання здійснити виплату.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а іншим позивачам - копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді: А. А. Єзеров

С. М. Чиркін