Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.01.2020 року у справі №465/3803/18
Ухвала КАС ВП від 02.01.2020 року у справі №465/3803/18

УХВАЛА

02 січня 2020 року

Київ

справа №465/3803/18

адміністративне провадження №К/9901/36463/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А. В.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року

у справі №465/3803/18

за позовом ОСОБА_1

до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області, Львівської міської ради на скаргу на постанову

боржник - Львівська міська рада

про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП 55454347 від 22 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області, боржник - Львівська міська рада, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 травня 2018 року за ВП №55454347 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Львівській області, Львівської міської ради на скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 55454347 від 22 травня 2018 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

26 грудня 2019 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Також, у касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на непростий майновий стан.

На обґрунтування клопотання позивачем до суду надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків Залізничної ДПІ Залізничного управління ГУ ДФС у Львівській області від 06 грудня 2019 року за №590/13-01-54-10.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Вивчивши доводи, викладені у клопотанні ОСОБА_1, та з огляду на додані до клопотання докази, суд вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання та звільнити скаржника від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

З приводу клопотання про поновлення пропущеного строку, Верховний Суд зазначає, що останнім днем оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року є 06 січня 2020 року (з урахуванням вихідних днів).

Касаційну скаргу було направлено 24 грудня 2019 року, тобто без пропуску встановленого КАС України строком.

Отже, підстави для розгляду зазначеного клопотання відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

2. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №465/3803/18.

4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.........................................

А. В. Жук

М. В. Білак

О. В. Калашнікова

Судді Верховного Суду