Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №826/7374/17

УХВАЛА

29 листопада 2019 року

Київ

справа №826/7374/17

адміністративне провадження №К/9901/32999/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його адвокатом Гриньковським Сергієм Петровичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №826/7374/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ заступника міністра, керівника апарату МВС України № 546 о/с від 14 травня 2016 року, яким позивача звільнено з посади головного спеціаліста сектору моніторингу державних закупівель управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом; поновити позивача на посаді головного спеціаліста сектору моніторингу державних закупівель управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України; стягнути з Міністерства внутрішніх справ України оплату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Однак, пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, позивач працював на посаді головного спеціаліста сектору моніторингу державних закупівель управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства внутрішніх справ України. Звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Отже, позивач не є особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище в розумінні ~law15~, а відтак ця справа належить до справ незначної складності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем належним чином задокументувано факт відсутності працівника на роботі, зокрема доповідною запискою Директора Департаменту внутрішнього аудиту МВС від 11 травня 2016 року "Про порушення трудової дисципліни" про відсутність позивача на роботі.

Факт відсутності працівника на робочому місці відображений у табелі обліку робочого часу. Особисті пояснення позивача, а також інформація Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про те, що позивач перетинав державний кордон України, здійснивши виїзд 30 квітня 2016 року через пункт пропуску Чаплинка та 9 травня 2016 року здійснив в'їзд через пункт пропуску Каланчак підтверджують відсутність позивача з 4 травня 2016 року по 6 травня 2016 рік на роботі.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Посилання Верховного Суду на застосування критеріїв незначної складності, як зазначив ЄСПЛ у рішенні "Азюковська проти України", не є порушенням права особи на доступ до суду в контексті вимог статті 6 (1) Конвенції, оскільки умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства, можуть бути суворіші ніж для звичайної заяви.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану його адвокатом Гриньковським Сергієм Петровичем на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі №826/7374/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду