Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.09.2019 року у справі №0840/3712/18

УХВАЛА

29 серпня 2019 року

Київ

справа №0840/3712/18

адміністративне провадження №К/9901/23625/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №0840/3712/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №2573/Ш/99-99-13-02-03-14/ІПК від 12.06.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 позов задоволено.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від
14.02.2019 у адміністративній справі №0840/3712/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фіскальна служба України 14.08.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України, судом з'ясовано наступні обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України №2573/Ш/99-99-13-02-03-14/ІПК від 12.06.2018. Вирішено стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80грн.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, відповідач 28.02.2019 оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору).

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.04.2019 відмовив Державній фіскальній службі України у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі 0840/3712/18, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику.

Повторно, 03.06.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Державна фіскальна служба України звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі 0840/3712/18.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 295 КАС України, у зв'язку з тим, що наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення такого строку визнані судом неповажними; статті 296 Кодексу, у зв'язку з ненаданням доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з доданням належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою у строк, визначений законом та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі.

Копію вказаної ухвали утримано представником заявника 18.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
11.06.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду було направлено платіжне доручення від
09.04.2019 №838 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 1762,00грн та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач послався на те, що первинно подану Державною фіскальною службою України апеляційну скаргу було повернуто заявнику ухвалою суду від 22.04.2019 у зв'язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги у визначений судом строк.

При цьому, відповідач наголошує, що сплата судового збору відбулась в межах строку встановленого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
11.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, проте оригінал платіжного доручення до сплину встановленого судом строку не повернувся до відповідача, у зв'язку з чим останній об'єктивно був позбавлений можливості надати суду платіжне доручення у строк визначений судом. Повторно Державна фіскальна служба України звернулась до суду апеляційної інстанції після отримання платіжного доручення від 09.04.2019 №838 про сплату судового збору у справі №0840/3712/18 з відміткою казначейства про оплату. На думку суб'єкта владних повноважень, повторне подання апеляційної скарги з порушенням строку на апеляційне оскарження відбулося з незалежних від нього причин, що є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження у даній справі.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.07.2019 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв'язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 11.06.2019 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків вдруге поданої апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин поважності пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження. Наведені відповідачем у заяві, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що посилання відповідача на своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, також обґрунтовано зазначив, що відсутність в органах податкової служби належної організації фінансування витрат на оплату судового збору та несвоєчасне надходження на адресу відповідача платіжних документів про сплати судового збору, не може бути поважною причиною для невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у відведений судом строк та підставою для поновлення пропущеного строку при повторному зверненні, оскільки такі причини, в розумінні КАС України, не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суду першої інстанції в межах встановленого законодавством строку.

У своєму рішенні суд апеляційної інстанції послався на практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, справа "Рисовський проти України"".. підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.. і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси..".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення заявнику, не є об'єктивно непереборною обставиною, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Окрім того, необхідно також зазначити, що Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою подану вперше відповідачем апеляційну скаргу повернув заявнику
22.04.2019, судовий збір за подання апеляційної скарги, згідно долученого до апеляційної скарги платіжного доручення було сплачено 09.04.2019. При цьому відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення
22.04.2019 Третім апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику) до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в найкоротші строки, у урахуванням того, що судовий збір у даній справі було сплачено 09.04.2019, що підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2019 №838 на суму 1762,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019 у справі 0840/3712/18.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №0840/3712/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..........................................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду