Історія справи

Постанова ВССУ від 22.01.2025 року у справі №127/9859/14-ц
Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №127/9859/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 127/9859/14-ц

провадження № 61-17415св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю.,Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , правонаступники ОСОБА_7 , Вінницька міська рада (відповідач за зустрічним позовом),

треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору: управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Путілін Євген Вікторович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Сичука М. М., від 11 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Голоти Л. О., Берегового О. Ю., від 15 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

1. У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Лука-Мелешківська СР, сільська рада), ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору: управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держземагентства), реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (далі - реєстраційна служба), про визнання недійсними рішень сільської ради, їх скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598 та № 4594 вона є власником земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , загальною площею 0,2 га. Їй було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯА № 923250, зареєстрований під

№ 010500301249.

3. Попереднім власником земельної ділянки АДРЕСА_2 , згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів

від 04 листопада 1997 року № 1143, був ОСОБА_8 , а власником земельної ділянки АДРЕСА_1 - ОСОБА_9 (державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 1416).

4. У 2013 році вона з`ясувала, що належна їй земельна ділянка накладається на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які набули право власності на свої ділянки на підставі рішень Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року та від 25 січня 2005 року відповідно. Крім того, встановлено можливе суміщення належних їй на праві власності земельних ділянок додатково із земельними ділянками АДРЕСА_3 та

АДРЕСА_4 , власниками яких є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .

5. Відповідно до листа управління містобудування та архітектури Вінницької міської ради від 27 липня 2007 року та схеми земельних ділянок, що знаходяться на межі м. Вінниці та села Луки-Мелешківського, належні їй земельні ділянки більшою своєю частиною знаходяться у межах м. Вінниці.

6. Позивач вважала, що рішення Лука-Мелешківської сільської ради в частині передачі земельних ділянок у приватну власність відповідачам є недійсними, оскільки прийняті поза межами повноважень сільської ради, порушують її право власності на землю і вона позбавлена можливості перереєструвати своє право власності на земельні ділянки, розпоряджатися ними як власник. При цьому надання їй у власність земельних ділянок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 у частині, що розташовані в межах м. Вінниці, відбулося законно, а розпорядження іншими землями поза межами населеного пункту здійснене Лука-Мелешківською сільською радою з порушенням вимог законодавства та поза межами повноважень сільської ради.

7. Державні акти на право приватної власності на землю, видані на підставі відповідних рішень сільської ради, на її думку, підлягають визнанню недійсними та скасуванню.

8. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними та скасувати: рішення 10 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року у частині передачі земельної ділянки, площею 306 кв. м, у приватну власність ОСОБА_4 , що суміщається із земельною ділянкою належною їй на праві власності та входить у межі

м. Вінниці; рішення 14 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року у частині передачі земельної ділянки, площею 585 кв. м, у приватну власність ОСОБА_3 , що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності та входить у межі м. Вінниці; рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року у частині затвердження технічної документації та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 272 кв. м, ОСОБА_7 , що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності та входить у межі м. Вінниці;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані: ОСОБА_4 , зареєстрований за № 146 від 26 вересня

1997 року; ОСОБА_3 , зареєстрований за № 514 від 15 липня 1998 року; ОСОБА_7 , зареєстрований за № 010582800359 від 27 травня 2008 року;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну їй на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого 15 листопада 2005 року за

№ 010500301249.

Короткий зміст вимог зустрічного позову ОСОБА_2 .

9. У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради (далі - Вінницька МР), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта.

10. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 зазначала, що відповідно до висновку експерта відділу оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180, проведеної у цій справі на підставі ухвали суду від 10 жовтня 2014 року, встановлено часткове суміщення належної їй земельної ділянки та земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .

11. Позивачка за зустрічним позовом стверджувала, що такі дії порушують її права як власника земельної ділянки та з цих підстав вважала незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА

№ 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 на земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 із кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059 і просила суд визнати його недійсним та скасувати.

12. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Інформація про рух справи в судах та короткий зміст оскаржених судових рішень

13. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня

2016 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_4 до

ОСОБА_1 , Вінницької МР, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, який об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 .

14. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.

15. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого 2017 року замінено третіх осіб у справі: управління Держземагентства на управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держгеокадастру), реєстраційну службу на Вінницьку МР в особі департаменту адміністративних послуг.

16. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції вказав, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку, площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у справі № 127/4819/16-ц визнано недійсним та скасовано його державну реєстрацію.

18. Тобто ОСОБА_1 не є власником цієї земельної ділянки, тому її права та законні інтереси не порушені. Із цих самих підстав права та законні інтереси ОСОБА_2 також не можуть бути порушені.

19. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.

20. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21. Верховний Суд, зокрема, зазначив, що апеляційний суд не врахував, що достовірних відомостей про те, чи знаходяться спірні земельні ділянки в межах міста, чи за його межами (в межах села) матеріали справи не містять і судом ці обставини не встановлені, хоча встановлення цих фактів безпосередньо впливає на вирішення спору; не встановив, чи в межах своїх повноважень діяли міська рада та виконавчий комітет сільської ради при видачі спірних державних актів.

22. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як правонаступників ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23. Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 11 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними і скасовано: рішення 10 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_4 ; рішення 14 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 ; рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року у частині затвердження ОСОБА_7 технічної документації та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 0,1 га.

Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані: ОСОБА_4 , серії ВН, зареєстрований за № 146 від 26 вересня

1997 року; ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , зареєстрований за № 514

від 15 липня 1998 року; ОСОБА_7 , серії ЯА № 397587, зареєстрований за

№ 010582800359 від 14 жовтня 2005 року.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого 15 листопада 2005 року за

№ 010500301249.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені і документально підтверджені судові витрати у розмірі 45 022,32 грн.

Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352,40 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, яка повернута ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 10 вересня 2018 року.

24. Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку мотивам рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів, які ґрунтувалися на висновках рішення Апеляційного суду Вінницької області

від 08 грудня 2016 року у справі № 127/4819/16-ц, зазначив про те, що вказане рішення скасовано постановою Верховного Суду від 16 травня

2018 року із залишенням без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2016 року, яким у задоволенні позову

ОСОБА_2 до Вінницької МР, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , управління Держгеокадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акту про право власності на землю відмовлено.

25. Крім того, колегія суддів вказала, що земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 суміщаються (накладаються) одна з одною і розташовані в межах м. Вінниця. Тобто на одну і ту саму частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування претендують (заявляють права) кілька фізичних осіб, що є неможливим.

26. Лука-Мелешківська СР розпорядилася відповідними земельними ділянками протиправно, не в межах своєї компетенції. Оскаржуваними рішеннями Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року, від 30 січня

1998 року, від 25 січня 2005 року порушено права ОСОБА_1 , оскільки вона у зв`язку із суміщенням (накладенням) земельних ділянок ОСОБА_2 (придбана у ОСОБА_7 ), ОСОБА_4 , ОСОБА_3 із її земельними ділянками не може внести відомості щодо них до Державного земельного кадастру, не може користуватися і розпоряджатися ними. Зазначені рішення сільської ради незаконні, а видані на їх підставі державні акти - недійсні.

27. Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції надав оцінку підставам набуття земельних ділянок і вважав, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, на підставі відповідного державного акта на праві власності на земельну ділянку. Тому вимога про витребування земельної ділянки (стаття 388

ЦК України) є належним і ефективним способом судового захисту порушеного права.

28. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 , що вперше вона дізналася про порушення своїх прав у 2013 році після наміру внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Вказане підтверджено листом Лука-Мелешківської СР від 06 червня 2013 року, у якому сільська рада повідомила про отримання державних актів на земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . При цьому про обсяг своїх порушених прав ОСОБА_1 дізналася лише після проведення відповідної судової експертизи. Тому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування позовної давності, про що заявляв представник ОСОБА_2 .

29. У цій справі спір виник між фізичною особою, яка набула у власність земельну ділянку в установленому законом порядку, і фізичними особами, яким земельні ділянки протиправно передані у власність органом місцевого самоврядування. У зв`язку з тим, що кілька фізичних осіб претендують на одні й ті самі земельні ділянки (їх частини), неминучим є позбавлення майна одних за рахунок інших. При дотриманні балансу інтересів різних власників апеляційний суд, урахувавши положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зважав на законність набуття (отримання) цих земельних ділянок.

30. Апеляційним судом спростовано презумпцію правомірності набуття права власності відповідачів, встановлено умови для застосування статті 388 ЦК України і витребування майна від ОСОБА_2 . При цьому вказано, що відповідачі не позбавлені права захистити свої права у визначений законом спосіб (вимагати передання аналогічних земельних ділянок, відшкодування їх вартості, повернення сплачених коштів тощо).

31. У зв`язку із законним набуттям права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 і задоволенням її позовних вимог, апеляційний суд з цих підстав відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ..

32. Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В. задоволено. Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені нею і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 370 грн.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Ковальової В. С. та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат відмовлено.

33. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

34. Постановою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

35. Колегія суддів вказала, що питання правомочності сільської ради щодо надання земельних ділянок у власність відповідачам за первісним позовом на час виникнення спірних правовідносин судом апеляційної інстанції фактично не досліджувалося.

36. Суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку доводам відповідачів за первісним позовом про те, що вони протягом тривалого проміжку часу активно користувалися земельними ділянками, на відміну від ОСОБА_1 , яка своєю земельною ділянкою не користувалася та не проявляла зацікавленості до неї. Не встановлено чи переслідує у даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

37. Крім того, апеляційний суд не надав оцінку ефективності обраного ОСОБА_1 способу захисту порушених прав та доводам ОСОБА_2 про наявність правових підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності за вимогами ОСОБА_1 , яка набула земельну ділянку у 2005 році, а з цим позовом звернулась до суду лише у травні 2014 року.

38. Також Верховний Суд наголосив, що вирішення зустрічного позову залежить від правильних висновків за результатом розгляду первісного позову.

39. Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В. задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

40. Апеляційний суд вказав на відсутність підстав стверджувати, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та

ОСОБА_2 (попередній власник - ОСОБА_7 ) Лука-Мелешківська СР діяла в межах своїх повноважень, адже земельні ділянки АДРЕСА_4 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 знаходилися на плані забудови с. Лука-Мелешківська 1995 року, при цьому межі населеного пункту винесені в натурі, що підтверджується технічним звітом по винесенню таких меж.

41. Таким чином порядок набуття земельних ділянок із боку ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (попередній власник - ОСОБА_7 ) не був порушений, а відтак вони є добросовісними набувачами.

42. Разом з тим очевидним є суміщення (накладення) земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , із земельними ділянками ОСОБА_12 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Проте вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень Лука-Мелешківської СР та визнання недійсними державних актів відповідачів на право власності на землю є неефективним способом захисту та не зможе відновити порушених, на її думку, прав, а тому не можуть бути задоволені.

43. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_2 на її користь земельної ділянки, то колегією суддів враховано, що ОСОБА_2 , як і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , користується земельною ділянкою тривалий час, понад 15 років, зокрема, на спірних земельних ділянках відповідачами виставлені огорожі, проведено світло, викопана криниця, зведені будівлі тощо, у той час як ОСОБА_1 , придбавши земельну ділянку, тривалий час, а саме із 2005 року, не цікавилася її станом. За таких обставин задоволення вказаної вимоги свідчитиме про порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

44. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, підстав для застосування строку позовної давності немає.

45. Вирішуючи спір за зустрічним позовом ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що скасування самого лише державного акту, що виданий ОСОБА_1 , не зможе відновити права ОСОБА_2 , які вона вважає порушеними, тому обраний нею спосіб захисту є неефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

46. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є. В. просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року скасувати,

а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

47. 04 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Путілін Є. В. подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.

48. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які у лютому 2024 року надійшли до Верховного Суду.

49. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

50. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 01 березня 2023 року

у справі № 522/22473/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11,

від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року

у справі № 367/6388/16-ц, від 27 червня 2023 року у справі № 130/2194/19,

від 06 грудня 2021 року у справі № 128/1438/18, від 25 вересня 2019 року

у справі № 297/1903/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-221цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

51. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

52. Звертає увагу, що на одні і ті самі земельні ділянки було видано правовстановлюючі документи як Лука-Мелешківською СР ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , у якої земельну ділянку придбала ОСОБА_2 , так і Винницькою МР - ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , у яких земельні ділянки придбала ОСОБА_1 . Судами спір між сторонами не вирішений, правовстановлюючі документи залишились чинними, ефективного захисту порушених прав жодної із сторін не здійснено.

53. Вважає, що держава не забезпечила розумного строку вирішення справи та достатню якість закону щодо визначення правового регулювання цих правовідносин, оскільки судова практика з приводу ефективного способу захисту, починаючи з моменту подання позову до суду та станом на час розгляду справи, неодноразово змінювалась Верховним Судом, що унеможливило забезпечення ефективний захист прав ОСОБА_1 .

54. Стверджує, що апеляційним судом не було надано оцінки доказам, які підтверджують, що земельні ділянки ОСОБА_1 та відповідачів на момент їх надання у власність знаходились в межах м. Вінниці і їх надання у власність Лука-Мелешківською СР було проведено поза межами її повноважень.

55. Зауважує, що межі м. Винниці підтверджуються державним актом на право користування землею, виданим виконавчим комітетом Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 15 грудня 1962 року, тоді як генеральний план забудови с. Лука-Мелешківська та документація із землеустрою, що виготовлена у 1996 році Інститутом землеустрою щодо реалізації цього плану забудови, не є належними доказами визначення межі вказаного населеного пункту.

56. Наполягає, що з огляду на тривалий розгляд справи позовні вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є належним способом захисту її порушених прав.

57. Посилається на те, що усім власникам мають бути забезпечені рівні умови здійснення своїх прав, проте у розглядуваній справі та у справах з подібними правовідносинами Верховний Суд застосовує різні правові позиції, зокрема є висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 128/1438/18, відповідно до яких суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для витребування земельної ділянки в частині, що суміщалась.

Доводи осіб, що подали відзив на касаційну скаргу

58. У лютому 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність на обґрунтованість постанови апеляційного суду, просять касаційну скаргу залишити без задоволення.

59. Вказують, що у 1995 році комітетом у справах будівництва та архітектури виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів складено генеральний план забудови с. Лука-Мелешківська, який погоджено головним архітектором району та м. Вінниці, тоді як межі м. Вінниці за державним актом на право користування землею не були винесені в натурі до 2015 року.

60. Звертають увагу, що відповідачі використовують земельні ділянки з моменту їх отримання, натомість ані ОСОБА_1 , ані попередні власники, у яких вона придбала земельні ділянки, з 1997 року не використовували надані їм земельні ділянки.

61. Вважають, що державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 виданий з порушенням закону, зокрема без відновлення меж в натурі (на місцевості) та їх погодження із суміжними землекористувачами, а рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів про надання земельних ділянок попереднім власникам видані з перевищенням повноважень відповідним органом місцевого самоврядування та на земельні ділянки, які не були вільними.

62. Зауважують, що між територіальною громадою Лука-Мелешківської СР та Вінницькою МР ніколи не існувало спору щодо межі між населеними пунктами. Більш того, представник Вінницької МР в судовому засідання заперечував щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

63. Стверджують, що відповідачі не порушували прав ОСОБА_1 , а тому не мають нести відповідальність за дії органів місцевого самоврядування у вигляді втрати свого майна. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до суду для відшкодування шкоди, завданої їй органом влади.

Обставини справи, встановлені судами

64. Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 25 грудня 1997 року № 1416 ОСОБА_9 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_5 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлових будинків.

65. Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада

1997 року № 1143 ОСОБА_11 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлових будинків.

66. Відповідно до договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598 та № 4594 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_9 і ОСОБА_11 земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059.

67. 15 листопада 2005 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2 га.

68. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії І-ВН № 021393 ОСОБА_3 на підставі рішення 14 сесії 22 скликання Луко-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Лука-Мелешківської СР, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

69. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ВН від 26 вересня 1997 року на підставі рішення 10 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1 га, у межах згідно з планом, яка розташована на території Лука-Мелешківської СР, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

70. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 397587 ОСОБА_7 була власником земельної ділянки, площею 0,1 га, у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_6 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Указана земельна ділянка виділена ОСОБА_7 на підставі рішення 20 сесії

4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року.

71. 27 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 268122, площею 0,1 га, по АДРЕСА_6 , кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належала ОСОБА_7 . Підставою для цього стало рішення третейського суду від 11 квітня 2008 року у справі № 3/62-08.

72. Висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180, проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції

від 10 жовтня 2014 року, встановлено, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2 га, кадастровий номер: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , частково суміщається:

- із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належить на праві приватної власності

ОСОБА_2 . Площа даного суміщення становить 415 кв. м;

- із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 . Площа даного суміщення становить 957 кв. м;

- із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . Площа даного суміщення становить 544 кв. м.

Відповідно до державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих

від 15 грудня 1962 року, у постійне користування виконавчому комітету Вінницької міської Ради депутатів трудящих м. Вінниці Вінницької області було відведено 5 183,3 га землі згідно з наведеним у акті планом і описом меж.

Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року «Про зміну меж м. Вінниці Вінницької області» було включено у межі м. Вінниця Вінницької області, у тому числі 11,2 га земель Лука-Мелешківської СР. На підставі вказаної постанови ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (перенесення на місцевість) окружної межі м. Вінниці.

Відповідно до листа ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 09 березня 2010 року № 776 згідно з наявних у державному підприємстві матеріалів межа м. Вінниці зі сторони с. Лука-Мелешківська, Вінницький р-н, Вінницька обл., починаючи з 1962 року по 19 червня

2003 року, не змінювалася.

73. Судами розглядалася справа № 127/4819/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Вінницької МР, ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , управління Держгеокадастру, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта про право власності на землю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня

2016 року у вказаній справі у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада 1997 року № 1143 про передачу ОСОБА_11 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_2 , площею 1 000 кв. м, згідно з рішенням від 26 липня 1996 року

№ 586. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ВН № 3/469, виданий на ім`я ОСОБА_11 на земельну ділянку, площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, і скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки

АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, укладений 29 липня 2005 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_1 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА

№ 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1 , на земельну ділянку, площею 0,2 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, скасовано його державну реєстрацію. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

74. Постановою Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі

№ 127/4819/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 18 жовтня 2016 року.

75. Висновком додаткової судової земельно-технічної експертизи

від 29 грудня 2022 року № ОС-390, складеного на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня 2020 року, на підставі проведеного дослідження та наданих матеріалів справи було відображено з урахуванням державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих від 15 грудня

1962 року, межу м. Вінниці в частині її проходження відносно:

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, площею 0,1 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_1 ), належної

ОСОБА_1 (державний акт серії ЯА № 923250 від 15 листопада 2005 року, зареєстрований за № 010500301249);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:059:0059, площею 0,1 га, що розташована за адресою:

АДРЕСА_6 ( АДРЕСА_2 ), належної

ОСОБА_1 (державний акт серії ЯА № 923250 від 15 листопада 2005 року, зареєстрований за № 010500301249);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_2 (державний акт серії ЯЖ № 268172 від 27 травня

2008 року, зареєстрований за № 010882800288);

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_4 (державний акт серії ВН № 021393 від 26 вересня 1997, зареєстрований за № 146), згідно з меж, визначених «Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_6 , виконаною ТОВ «Юридично-земельний альянс» у 2019 році;

- земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0520682800:02:002:0733, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_3 (державний акт серії І-ВН № 021393 від 15 липня 1998 року, зареєстрований за № 514), що графічно відображено на план-схемах у додатках 6, 7 до висновку.

З урахуванням відновленої межі між м. Вінниця і с. Лука-Мелешківська, що міститься на бланку державного акта 1962 року, вищевказані земельні ділянки розташовані в межах м. Вінниця.

76. Земельні ділянки № 164, № 165, № 166 надані ОСОБА_12 ,

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (попередній власник - ОСОБА_7 ) Лука-Мелешківською сільською радою у 1996-1998 роках.

77. Земельні ділянки № 164, № 165, № 166 зазначені на генеральному плані забудови с. Лука-Мелешківська 1995 року, складеного ХППАВ комітетом у справах будівництва та архітектури та виконкому Вінницької обласної Ради народних депутатів, погодженому Головним архітектором району та

м. Вінниці, яким передбачено забудову с. Лука-Мелешківська.

78. У 1996 році Вінницьким філіалом Української академії аграрних наук Інституту землеустрою було винесено в натурі вказаний план забудови та складено технічний звіт по встановленню в натурі меж земельних ділянок, що відводяться під індивідуальне житлове будівництво на території Луко-Мелешківської сільської Ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області, із якого вбачається місцезнаходження спірних земельних ділянок.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

79. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

80. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

81. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

82. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання

або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

83. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

84. Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

85. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

86. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

87. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

88. Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

89. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 373/326/17,вказала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок (пункт 67 вказаної постанови).

90. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 зазначено, що для того, щоб захід втручання у право мирного володіння земельною ділянкою узгоджувався з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мало встановити лише те, що виділення такої ділянки у приватну власність не відповідало певним вимогам закону. У кожному такому випадку слід також встановити, чи є легітимна мета відповідного втручання, яка випливає, зокрема, зі змісту абзацу другого вказаної статті, а також, чи є втручання у право мирного володіння земельною ділянкою за обставин конкретної справи пропорційним відповідній меті.

91. Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду і в постанові від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.

92. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до суду з позовом до Лука-Мелешківської СР, ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень сільської ради, їх скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки.

93. Вказаний позов обґрунтовано тим, що сільська рада незаконно розпорядилася земельними ділянками поза межами населеного пункту та передала їх у власність приватних осіб, й ці земельні ділянки накладаються на земельну ділянку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання не може користуватися належним їй майном.

94. Відповідно до 63 ЗК України 1990 року до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планіровки та забудови міста або техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста. Включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу.

95. За змістом статті 65 ЗК України 1990 року до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів. Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

96. Передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки (стаття 17 ЗК України 1990 року).

97. Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року,направляючи цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зокрема вказав на те, що:

- питання правомочності сільської ради щодо надання земельних ділянок у власність відповідачам за первісним позовом судом апеляційної інстанції фактично на час виникнення спірних правовідносин не досліджувалося;

- суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку доводам відповідачів за первісним позовом про те, що останні протягом тривалого проміжку часу активно користувалися земельними ділянками, навідміну від ОСОБА_1 , яка своєю земельною ділянкою не користувалася та не проявляла зацікавленості до неї;

- не встановлено чи переслідує у даному випадку втручання у право мирного володіння спірним нерухомим майном легітимну мету, яка випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції;

- суд апеляційний інстанції не надав оцінку ефективності обраному

ОСОБА_1 способу захисту порушених прав.

98. Відповідно до статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

99. Суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду, встановив, що на момент надання земельних ділянок ОСОБА_12 ,

ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) Лука-Мелешківська СР діяла в межах своїх повноважень, адже земельні ділянки АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , № НОМЕР_3 знаходилися на плані забудови с. Лука-Мелешківська 1995 року, при цьому межі населеного пункту винесені в натурі, що підтверджується технічним звітом по винесенню таких меж.

100. За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що порядок набуття земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 ( ОСОБА_2 ) не був порушений, а відтак вони є добросовісними набувачами.

101. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано, що позовні вимоги

ОСОБА_1 про скасування рішень Лука-Мелешківської СР, визнання недійсними державних актів на право власності на землю є неефективним способом захисту та не зможуть відновити порушених, на думку ОСОБА_1 , прав, а тому не підлягають задоволенню.

102. Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки, апеляційним судом правильно враховано, що ОСОБА_2 , як і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , користується земельною ділянкою тривалий час (понад 15 років), зокрема, на спірних земельних ділянках відповідачами виставлені огорожі, проведено електрика, викопана криниця, зведені будівлі та інше, у той час як ОСОБА_1 , придбавши земельну ділянку, тривалий час, а саме з 2005 року, не цікавилася її станом. За таких обставин задоволення вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 свідчитиме про порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

103. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на одні і ті самі земельні ділянки було видано правовстановлюючі документи як Лука-Мелешківською СР, так і Винницькою МР, які станом на сьогодні є чинними, що, на думку заявниці, свідчить про не вирішення між сторонами спору та відсутність ефективного захисту порушених прав жодної із сторін.

104. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц).

105. Метою позову ОСОБА_1 є захист, як вона вважає, порушених прав володіння земельною ділянкою, щодо якої вона отримала правовстановлюючі документи та яка накладається на земельні ділянки відповідачів, які за її твердженням безпідставно набули право власності на них, оскільки сільська рада незаконно розпорядилася земельними ділянками поза межами населеного пункту та передала їх у власність приватних осіб.

106. Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції вказав на належний спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 у спірних правовідносинах та надав оцінку цим обставинам, визнавши їх необґрунтованими, тоді як чинність правовстановлюючих документів, що посвідчують її право власність на земельну ділянку, в межах заявлених позовних вимог не свідчить про наявність невирішеного в цій справі спору з відповідачами щодо володіння спірною земельною ділянкою.

107. Твердження заявниці про те, що держава Україна не забезпечила розумного строку вирішення вказаної справи та достатню якість закону щодо визначення правового регулювання правовідносин, не є предметом спору в межах розглядуваної цивільної справи.

108. Відповідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

109. Верховний Суд відхиляє посилання заявниці, зокрема на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 грудня 2021 року у справі

№ 128/1438/18, відповідно до яких суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для витребування земельної ділянки в частині, що суміщалась, оскільки у розглядуваній справі, крім накладення земельних ділянок, також було встановлено, що відповідачі правомірно набули їх у власність, є добросовісними набувачами спірного майна та понад 15 років користуються цим майном, тоді як позивачка, набувши право власності на земельну ділянку, тривалий час не цікавилась її станом.

110. За встановлених обставин висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 01 березня 2023 року

у справі № 522/22473/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11,

від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц, у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року

у справі № 367/6388/16-ц, від 27 червня 2023 року у справі № 130/2194/19,

від 06 грудня 2021 року у справі № 128/1438/18, від 25 вересня 2019 року

у справі № 297/1903/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-221цс14, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

111. Доводи ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом норм процесуального права в частині недослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції надано оцінку доказам в межах своєї компетенції відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

112. Незгода заявниці із постановою апеляційного суду, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

113. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

114. Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваної постанови не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

115. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

116. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

117. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

118. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

119. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

120. Оскільки рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 11 квітня 2017 року обґрунтовано скасовано апеляційним судом, повторне його скасування ще й Верховним Судом не вимагається.

121. Постанова апеляційного суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржується,

а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Путілін Євген Вікторович, залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. В. Шипович І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник